FANDOM


Prayer for Hetman Skoropadsky 1918

Молебень на Софійській площі в Києві з нагоди проголошення Павла Скоропадського гетьманом

Хроніка подій

24 квітня

- П. Скоропадський у штабі німецьких військ у Києві обговорив можливість здійснення державного перевороту. На цьому побаченні німецька сторона висунула умови, за яких вона готова підтримати переворот П. Скоропадського. Вона вимагала визнання Брест-Литовського миру, розпуску УЦР і відміну довиборів до Установчих зборів, відновлення приватної власності на землю, ліквідації земельних комітетів, оплати перебування німецьких військ в Україні.

28 квітня

- Арешт німецьким командуванням Голови Ради Народних Міністрів УНР В. Голубовича, міністра військових справ О. Жуковського та міністра земельних справ М. Ковалевського за звинуваченням у «антинімецькій діяльності».

29 квітня

- Сприяючи планам Української Народної Громади, яка у своїх лавах об'єднувала землевласників і військових і відкрито відстоювала необхідність встановлення в Україні сильної диктаторської влади, здатної вивести країну з безладдя та анархії, командування півмільйонного угруповування австро-німецьких військ, що зайняло Україну, зупинило засідання Центральної Ради, яка саме затвердила «Статут про державний устрій, права і вільності» (Конституцію) УНР.

- Початок засідань Всеукраїнського з'їзду хліборобів у Києві (7000 делегатів від 3 млн. українського населення), вимога припинити соціальні експерименти та відновити гетьманат - історичну форму правління в Україні.

- Одностайне обрання делегатами П. Скоропадського Гетьманом України.

- Миропомазання П. Скоропадського на Гетьмана єпископом Никодимом, молебень на Софійській площі.

Prayer for Hetman Skoropadsky 1918

Молебень на Софійській площі в Києві з нагоди проголошення Павла Скоропадського гетьманом

- Захоплення прихильниками гетьмана урядових закладів, розпуск Центральної Ради.

- Обнародування «Грамоти до всього українського народу» та «Законів про тимчасовий устрій України».

- Кораблі Чорноморського флоту, що знаходится в Севастополі, з метою недопущення захоплення німцями, підняли Українські національні прапори.

- П. Скоропадський доручив М. Сахно - Устимовичу сформувати уряд.

30 квітня

- Через раптову хворобу М. Сахно - Устимовича (подейкували, що його не погодив начальник штабу Оберкомандо генерал В. Гренер та австрійський посланник Р. Принциг), обо’язки Голови Ради Міністрів Української Держави покладено на  М. Василенка, якому доручено сформувати уряд. Початок переговорів з різними кандидатами, що до їх призначення в Уряд.

Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим

Полковник Петро Болбочан

 

- Контр-адмірал М. Саблін вивів частину кораблів Чорноморського флоту з Севастополя у Новоросійськ.

- Зусиллями українських військ під командуванням П. Болбочана та німецьких загонів було ліквідовано напівдержавне утворення на Кримському півострові, очолюване більшовиками, - Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди. Керівники Тавриди були розстріляні на околицях Алушти.

1 травня

- Німецькі Війська оволоділи Таганрогом.

- Заборона на проведення І-го з'їзду представників міст України.

2 травня

- Відбулась міжпартійна нарада лідерів УПСФ, УПСР, УСДРП, УПСС, яка виробила низку умов, за яких іхні представники могли б взяти участь у формуванні Ради Міністрів УД. Ці вимоги мали за мету дезавоювати насильницьке усунення Центральної Ради, показати згоду на добровільну згоду на зміну аграрної політики, встановлення тимчасового представницького органу – Державної Ради, скликання в подальшому Українських Установчих Зборів. Того ж дня делегація соц.партій (В. Винниченко, С. Єфремов, П. Андрієвський, О. Салтан, К. Лоський) виклала ці умови начальнику штабу Оберкомандо генерал В.Гренеру. Генерал запевнив, що державний переворот здійснено без німецької участі. Повороту до Центральної Ради не буде. А їхні побоювання, що до загрози самостійності України безпідставні.

3 травня

- Вібдулось перше засідання Ради Міністрів Української Держави у такому складі:

·      В.о. Голови Ради Міністрів (Отаман - міністр) – Василенко Микола Прокопович – (кадет)

·      Міністр закордонних справ – Василенко Микола Прокопович / за сумісництвом /

·      Військовий міністр – відсутній / В.о. Начальник Генерального Штабу полковник Сливинський Олександр Володимирович (безпартійний)

·      Морський міністр – відсутній / В.о.  товариш міністра Максимов Микола Лаврентійович (безпартійний)

·      Міністр внутрішніх справ – відсутній / В.о.  товариш міністра Вишневський Олександр Сергійович (безпартійний)

·      Міністр фінансів – Ржепецький Антон Карлович (кадет)

·      Міністр торгу й промисловості – Гутник Сергій Михайлович (ПРОТОФІС)

·      Міністр праці – Вагнер Юлій Миколайович (безпартійний)

·      Міністр шляхів сполучення – Бутенко Борис Апполонович (кадет / УНГ)

·      Міністр продовольства – Соколовський Юрій Юрійович (кадет)

·      Міністр судових справ – Чубинський Михайло Павлович (кадет)

·      Міністр віросповідань – Василенко Микола Прокопович / за сумісництвом /

·      Міністр народного здоров'я – Любинський Всеволод Юрійович (УНГ)

·      Міністр народної освіти – Василенко Микола Прокопович (кадет)

·      Міністр земельних справ – Василенко Микола Прокопович / за сумісництвом /

·      державний контролер – Афанасьєв Георгій Омелянович

·      державний секретар – Гіжицький Михайло Лукич (Союз земельних власників / УНГ)

FedirLyzogub

Федір Лизогуб, Голова Ради міністрів

4 травня

- Призначення на пост Голови Ради Міністрів – Лизогуба Федора Андрійовича (октябрист).

7 травня

-  Рада Міністрів підтвердила намір приєднати Крим до Української держави.

8 травня

- Гетьман затвердив на посту військового міністра – ген. Рогозу Олександра Францевича (безпартійний)

Ukrainian minister of defense in 1918 Rohoza

О.Ф.Рогоза - перший військовий міністр Української держави

-  Німецькі війська зайнять Ростов. Створення «Всевеликого Війська Донського» на чолі з отаманом Красновим. 

- З'їзд Партії народної свободи (відома також як: Конституційно – демократична партія, кадети), який закінчився 11 травня. На з’їзд прибули делегати майже з усієї України (Київщина, Поділля, Херсонщина, Катеринославщина, Полтавщина, Харківщина й Чернігівщина). У з’їзді приймали участь і троє міністрів кадетів (М. Василенко, А. Ржепецький, В. Зеньковський). Більшість делегатів висловились за признання української державності як факт і як неминучий вихід перед загрозою анархії й загибелі, хоч і не зрікаються ідеалу відновлення єдності колишньої Російської Імперії. З’їзд перш за все виніс постанову про утворення місцевої, української головної управи партії, незалежно від загально – російського головного комітету. На з’їзді більшістю в 70 голосів проти 13 при 6 утрималися була прийнята резолюція про необхідність участі партії в державній роботі й вважає можливим персональний вступ своїх членів в нове правительство.

- У Криму німецькою окупаційною владою була відновлена робота Курултаю – парламенту півострова. У кримській столиці місті Сімферополі відбулося перше засідання парламенту, який на той час проголошувався верховною владою півострова. Вже 18 травня Курултай прийняв рішення про проголошення Криму незалежною державою і взяв на себе зобов’язання організувати крайову владу – створити уряд з 8 міністрів та головуючого прем’єр-міністра. Одразу після цього розпочалися переговори з німцями.

- (РФ) ІІ Всеукраїнський Селянський З'їзд відбувся нелегально в Голосіївському лісі під Києвом (закінчився 10 тавня). З'їзд  постановив  «з   презирством  відкинути  утворену   панами, великими  землевласниками  і  сільськими  кулаками  та   капіталістами гетьманську владу, як явно самозванну й  таку, що не має ніякої  опори та признання з боку демократичних кіл України». Делегати рішуче  засудили  втручання у  внутрішні  справи  України австро-німецьких військ, розгін ними Центральної Ради й  запровадження гетьманщини, «яка підтримується лише невеличкою купкою  землевласників і капіталістів, ворожих до Української Народної Республіки і до  всіх здобутків революції»

10 травня

- (РФ) Гетьман П.Скоропадський затвердив на посаді міністра земельних справ – Колокольцева Василя Григоровича.

- (РФ) Відбувся нелегальний V-й з’їзд Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). З’їзд проголосив,  що  в  поточний  момент зусилля пролетаріату (читай - партії) мусять бути направлені на: 1) організацію і збільшення його сил та рішучу боротьбу з усіма проявами як контрреволюції, антидержавних і антиукраїнських тенденцій пануючих верств, так і з проявами втручання військ Центральних держав у внутрішні справи України; 2) відривання шляхом організованої політичної роботи дрібних земельних власників від великих земельних власників; 3) зав'язання зносин з Інтернаціоналом і організацію міжнародних акцій на користь України. Висувалося також гасло негайного проведення виборів і якнайшвидшого скликання всенародних Українських Установчих зборів. У національному питанні V з'їзд УСДРП офіційно визначив перехід партії на позиції повної самостійності України, заявивши при цьому  про  необхідність «провадити рішучу боротьбу з гаслом федерації з Росією, як з гаслом направленим проти української революції і проти інтересів українського  пролетаріату», що, безумовно, було реакцією на зростаючий вплив в оточенні гетьмана російської буржуазії з її прагненням до федерації з небільшовицькою  Росією.

11 травня

- (РФ) Відбувся з’їзд Української партії соціалістів – федералістів (УПСФ). Головував на з’їзді І.Шраг.  З’їзд ухвалив низку резолюцій, основними з яких були: «В справі федерації й самостійності» (в якій підтримувалась ідея незалежності України та не припустимості федерації з Великоросією, однак не відкидалась ідея федерації з новоутвореними національними державами на теренах Російської Імперії), «В справах тактики й відношення до моменту» (в цій резолюції УПСФ ставиться рішуче негативно до гетьманської авторитарної форми влади і стає в опозицію до реакційного і протидержавного Уряду). Також з’їзд заборонив представникам УПСФ входити до складу Уряду. З’їзд закінчився 13 травня.

- (РФ) Рада Міністрів УД ухвалила постанову «про заборону вивозу всяких товарів до Румунії й Бесарабії». В постанові вказувалось: «Зважаючи на те, що Бессарабія анексована Румунією і що умови політично – господарських між Румунією та Україною, ще не встановлені, вивіз за кордон всяких товарів в Румунію та Бесарабію безумовно забороняється». Фактична економічна блокада Румунії.

12 травня

- (РФ) В Києві відбувся нелегальний Всеукраїнський робітничий з’їзд за участю усіх соц.партій (які на той час були в Україні), в тому чисті і РСДРП(б). В своїй резолюції з’їзд постановив, як конкретні цілі боротьби, - відновлення республіканської влади, скликання Українських Установчих Зборів, передачу землі селянам без викупу повернення усіх прав і свобод, проголошених в ІІІ-му і IV-му  Універсалах Центральної Ради і національно – персональної автономії для меншостей.

13 травня

- В околицях Києва розпочався IV-й (нелегальний) з'їзд Української партії соціалістів-революціонерів (тривав до 16 травня), на якому, фактично, стався розкол УПСР на ліве крило — боротьбистів (Л. Ковалів, Г. Михайличенко, О. Шумський, В. Елланський, А. Приходько, А. Заливчий, Ю. Мазуркевич, П. Любченко), яке захопило ЦК і стояло на позиціях «радянської форми» влади та за співпрацю з більшовиками (ліва фракція УПСР відкидала можливість легальної партійної роботи, настоюючи на революційно- повстанській тактиці. Своє відображення ці погляди знайшли в «Платформі ЦК УПСР», прийнятій 3 червня 1918 року), і праве крило, так звана «центральна течія» (І. Лизанівський, М. Чечель, М. Шраг, М. Шаповал, Н. Григоріїв, М. Салтан, В. Голубович, О. Севрюк, Д. Одрина, О. Жуковський, П. Христюк, О. Якко, А. Степаненко, Ю. Охримович).

15 травня

- Підписано договір між урядами Української Держави з одного боку і Німеччиною та Австро–Угорщиною з другого про надання останнім позики у розмірі 400 млн. крб. для закупівлі українського продовольства.

- (РФ) У Києві розпочався з’їзд (закінчився 18 травня) за участю близько 1 000 делегатів на якому було засновано Союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства (ПРОТОФІС) — проросійську політичну організацію в Україні. Головою  ПРОТОФІСу був обраний великий харківський землевласник князь О. Голіцин, його заступником голова Спілки гірничопромисловців Півдня України М. фон Дітмар. До президії також входили великий підприємець і землевласник В.Демченко, цукрозаводчик граф О. Бобринський, відомий банкір А. Добрий, князь В. Кочубей та інші. На з’їзді були присутні Отаман – Міністр УД Ф. Лизогуб та міністри: С. Гутник, А. Ржепецький, Б. Бутенко. Організація ухвалила підтримувати владу гетьмана П. Скоропадського, але за умов, що він скеровуватиме свою політику в проросійський напрям й відновить права й власність буржуазії, скасовані за революції 1917.

17 травня

- (РФ) Наказ міністра шляхів Б. Бутенка про українізацію Міністерства шляхів.

- (РФ) Гетьман затвердив Тризуб атрибутом військового одягу.

18 травня

- Рада Міністрів Української Держави ухвалила Закон «про утворення Державної  Варти». Згідно цього закону усі функції державної безпеки та правопорядку були зосередженні у єдиному центральному органі, аналогом якого у Російській імперії був Департамент поліції. Тому завдання, функції і організаційна структура Державної Варти повністю визначалися за статтями російського «Учреждения министерств» під заголовком «Департамент полиции». Згодом, у зв'язку зі створенням нових охоронних структур Української Держави (кордонні війська, митна служба, гетьманська служба безпеки, військова розвідка) коло повноважень ДВ звузилося. В склад Державної Варти входило шість органів таких видів: загальні, залізничні, карно-розшукові, освідомчі, кордонні, розвідувальні. Паралельно зі створенням департаменту, як центрального органу управління Державною Вартою формувалися місцеві установи. Державна Варта загалом нараховували приблизно 60 тис. службовців.

- На засіданні Курултаю було ухвалено рішення про відновлення на півострові незалежної держави. Крім того, оголошувалося, що «кримськотатарський парламент оголосив себе тимчасовим кримським державним парламентом і бере на себе ініціативу організації крайової влади і крайового уряду». Постанова передбачала створення уряду, який повинен був складатися з прем’єр-міністра, якого обирав парламент (на цю посаду одноголосно був вибраний Д. Сейдамет) та 8 міністрів. Державними мовами проголошувалися татарська і російська, державним прапором – традиційний блакитний прапор.

- Розстріл німцями шахтарів Донбасу.

19 травня

- Відбувся Київський єпархіальний собор, його делегати обрали митрополитом Київським і Галицьким Антонія ( у миру Олексія Храповицького). І хоча більшістю голосів було визнано зайвим затверджувати це рішення на Всеукраїнському собору, а також проти митрополита виступав сам Гетьман П. Скоропадський та його уряд, однак 21 червня 1918 гетьман Павло Скоропадський офіційно визнав обрання Антонія (Храповицького) главою Київської митрополії. В липні обраний головою Всеукраїнського церковного собору. У грудні 1918 гетьман Павло Скоропадський усунув митрополита з єпархії за антиукраїнську діяльність. Був вивезений до Бучацького монастиря оо. Василіян.

20 травня

- (РФ) Гетьман П. Скоропадський призначив Дорошенка Дмитра Івановича (УПСФ) міністром закордонних справ УД.

21 травня

- Створений Український національно-державний союз (УНДС) - координаційний осередок українських політичних партій центристського і правоцентристського спрямування (Української партії самостійників-соціалістів, Української партії соціалістів-федералістів, Української демократично-хліборобської партії, Української трудової партії) та професійних організацій (Об'єднаної Ради залізничників України та Головної Ради Всеукраїнської поштово-телеграфної спілки), який виступав проти реставрації в Україні російської державності, обмеження Громадянських прав місцевого населення, засуджував Гетьманську політіку «безоглядної реакції».

23 травня

- Почалися російсько - українські мирні переговори про розмежування, які тривали до 7 жовтня 1918р. и завершилися безрезультатно.

24 травня

- Український національно-державний союз оприлюднив свій  меморіал в якому висловив вотум недовір'я урядові Ф. Лизогуба за антиукраїнську діяльність деяких міністерств та адміністрації й вимагав українізації державного апарату. Протестуючи проти заборони урядом з'їздів земських управ, робітничих і селянських конгресів, що викликало нестабільність у суспільстві, автори меморіалу вказали на тенденційну кадрову політику уряду, розпуск місцевих демократичних органів самоврядування і реставрацію дореволюційних управлінських структур. У заяві було наведено факти закриття українських просвітніх установ, засилля російської мови в судах, усунення українців з цивільних, урядових та військових посад. УНДС запропонував створити «національно-демократичний кабінет» з участю його представників. Це і наступні звернення УНДС до гетьманської адміністрації залишилися без відповіді.

- (РФ) Міністерство народної освіти затвердило «Найголовніші правила українського правопису», що їх запропонував Іван Огієнко та схвалила правописна комісія. Правопис надруковано в журналі «Вільна українська школа» та видано окремим тиражем в січні 1919 року в Києві.

25 травня

- Прийняття  «Положення про Малу Раду Міністрів», до складу якої входили заступники міністрів. До її компетенції належав розгляд тих законодавчих та адмі­ністративних пропозицій міністрів, що «через їх нескладність не потребували взаємної згоди відомств у письмовій формі», а також проекти, кошториси міністерств тощо.

26 травня 

- У Тифлісі (нині - Тбілісі) проголошено незалежність Грузинської Демократичної Республікки, котру вона втратила восени 1921 року після окупації країни більшовиками.

- У передмісті Києва Пущі-Водиці, за ініціативи місцевого комітету РСДРП(б), відбулася нелегальна Всеукраїнська нарада підпільних більшовицьких організацій. З метою конспірації з’їзд навіть приурочили до легального Всеукраїнського з`їзду профспілок, який у цей час саме проводився в українській столиці. Але на це зібрання не всі українські більшовицькі організації змогли направити своїх представників, тому, дізнавшись про рішення наради більшовиків України у Таганрозі щодо скликання І з`їзду КП(б)У, українські більшовики вирішили провести партійну нараду. На ній були представлені 70 делегатів більшовицьких організацій України. Під час з’їзду вони обговорили доповіді з місцевих осередків, питання необхідності створення в Україні партійного центру, необхідності проведення партійної роботи на місцях, а також вирішили скликати Всеукраїнську партійну конференцію. Зокрема, саме на цьому з’їзді було обрано Всеукраїнський партійний тимчасовий комітет робітничої комуністичної партії, що мав одним з головних завдань готувати скликання з'їзду більшовиків України. До складу цього комітету ввійшли І. Амосов, Л. Картвелішвілі, М. Майоров, М. Реут та ін.

- (РФ) У Києві відбувся ІІІ-й Всеукраїнський кооперативний з’їзд (тривав до 29 травня). На з’їзд прибули 101 делегат з правом вирішального і 120 - дорадчого голосу. У роботі з’їзду брали участь Б. Мартос, М. Туган-Барановський та інші діячі українського кооперативного руху. На з’їзді відбулось активне обговорення політичної ситуації, що склалася в Україні. У порядок денний були внесені питання про участь кооперації у політичній Діяльності та ставлення кооперації до економічної політики уряду. У ході роботи з’їзду делегати чітко відокремили правлячий політичний  режим  від  національних  інтересів  України.  Останні, на  їхню  думку,  полягали  у  створенні  демократичної  незалежної української  республіки  з  потужною  економікою,  побудованою  на кооперативних засадах та принципах соціальної справедливості. З’їзд  запропонував  програму  стабілізації  економічної  ситуації в  державі.  При  цьому  кооператори  виявили  готовність  взяти  на себе відповідальність за вихід країни із кризи. У доповіді політико-економічної  секції  з’їзду  говорилося,  що «До  уряду  мусять  бути притягнуті дійсно творчі сили. А їх повинна дати кооперація». Також було прийнято рішення провести у вересні Установчі Збори Українського Центрального Кооперативного Комітету.

28 травня

-  До Києва прибула повноважна делегація Кубанської Законодавчої Ради з пропозицією про приєднання Кубанщини до України. До складу делегації входили: Голова Микола Рябовіл (Голова Кубанської Законодавчої  Ради), його заступник Султан Шахин – Гирай (Голова комітету кавказьких горців), члени Ради К. Безкровний, Г. Омельченко, М. Каплин та кубанський міністр хліборобства Д. Скопцов.

- (РФ) Після розпаду Закавказької Демократичної Федеративної Республіки Вірменія і Азербайджан проголосили свою незалежність і створення Республіки Вірменія та Азербайджанської Демократичної Республіки.

29 травня

- В Українській Державі на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським заснували Всеукраїнський кооперативний видавничий союз – «Книгоспілку», що об'єднав у своєму складі кооперативні видавництва країни. Спочатку до нього входило 36 членів і ще 474 кооперативні організації та союзи мали свої паї. Союз одразу ж налагодив видавництво книжок і за півроку надрукував 43 видання, що було у кілька разів більше, ніж видавали вітчизняні державні видавництва.

30 травня

- Рада Міністрів УД ухвалила «Тимчасовий закон про Верховне Управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави Ясновельможного Пана  Гетьмана  всієї  України». Відповідно  до  цього  акту,  у  перелічених  в законі  випадках  утворювалася  Колегія Верховних Правителів  у  складі  трьох  осіб: 1-ша  визначалась  Гетьманом, 2-га обиралась Державним Сенатом, 3-тя  виділялась  Радою Міністрів. В обумовлених  випадках  цей  тріумвірат  набував  усіх  прав  і  обов’язків  Гетьмана,  окрім внесення змін до конституційного зводу законів від 29 квітня 1918 р.

- Міністр закордонних справ Д. Дорошенко звернувся із спеціальним листом до німецького посла в Україні барона Мумма щодо включення Криму до складу України.

31 травня

-  У Відні відбулися консультації президії Української парламентарної репрезентації Галичини з міністром закордонних справ Австро–Угорщини графом Буріяном щодо статусу українських земель Галичини.

2 червня

- Владу Гетьмана Павла Скоропадського, який здобув її 29 квітня в результаті військового перевороту і усунення від повноважень Центральної Ради на чолі з М.Грушевським, офіційно визнало міжнародне середовище – першим це зробили Австро-Угорщина та Німеччина. Остання, в результаті, і взяла під свій повний контроль всю внутрішню та зовнішню політику Української Держави. Проте офіційно країна набуває статусу, коли її визнають за кордоном. Події в Україні кілька разів обговорювалися в травні в парламенті в Німеччині, в результаті чого 2 червня країна таки визнала владу гетьмана, приєдналися до неї і представники уряду Австро-Угорщини.

- (РФ) Приймається Закон «Про порядок складання законопроектів, внесення їх до Ради Міністрів, обговорення, затвердження їх та про форму і порядок оголошення законів». Закон встановлював компетенцію Ради Міністрів в процесі законотворчості. Керівництво цим процесом покладалося на Державну канцелярію і на Державного секретаря, який особисто подавав законопроекти до Ради Міністрів.

3 червня

- (РФ) Ліва фракція УПСР (так звані «боротьбисти»), яка контролювала ЦК УПСР прийняла «Платформу ЦК УПСР». Згідно з «Платформою», ліві рішуче виступали «проти всякого угодовства» з гетьманською владою, «ставлячи метою викликати революцію» та «з гаслом революційного повстання» «повалити реакційний уряд і захопити владу в руки демократії». Примітно, що ліві українські есери тоді висловлювалися за організацію влади за демократичним принципом в формі місцевих самоврядувань, парламенту та Українських Установчих зборів (відкриття яких декларувалося необхідним в найближчому часі), припускаючи можливість існування рад робітничих та селянських депутатів лише «на короткі часи революційного піднесення». Керуючи роботою центрального органу партії, ліва течія 3 червня розпустила всі комітети та осередки партії, які до того часу існували та почали створювати нові, нелегальні партійні організації. Відповідно ті українські есери, які відхиляли підпільну діяльність партії, опинилися поза її межами. Таким чином, відбувся остаточний розкол в УПСР, вирішальною причиною якого, по суті, було різне ставлення до партійної тактики її членів.

4 червня

- (РФ) Рада Міністрів УД ухвалила штатні розписи міністерств і відомств Української Держави, розроблені на підставі норма­тивних актів Тимчасового уряду з урахуванням національних особливостей дер­жавотворення, які були затверджені Гетьманом П.Скоропадським. До типового штатного розпису міністерств Української Держа­ви вносився перелік посад із зазначенням річного окладу і класу посади, починаючи від вищого керівництва й закінчу­ючи рядовими службовцями. Наприклад, у розписі служби діловодства міністерства, як правило, зазначалося від шести до десяти посад: керуючий відділом   (6-й  клас),  діловод (7-й клас), старший помічник діловода (8-й клас), помічник ді­ловода (7-й клас), а також служ­бовці 1–2-го розряду, які мали 8–9-й клас посади.

5 червня

- Візит Гетьмана П. Скоропадського до Німеччини (завершився 14 червня). В Німеннчині відбултсь офіційні зустрічі Гетьмана з рейхканцлером графом Гертлінгом, помічником держ.секретаря фон – Бушем та імператором Вільгельмом ІІ. Також П. Скоропадський відвідав заводи Крупа в м.Ессен та морські верфі в м.Кіль. Гетьман зумів домогтися дозволу німецької адміністрації на створення регулярної армії.

6 червня

- (РФ) Теракт. Вибухи на  військових складах артилерійських снарядів і вибухових матеріалів на Звіринці (район м.Києва). Вся територія Звіринця була знищена, приблизно до 200 чол. загинули, понад 1 тис.чол. були поранені, близько 10 тис.чол. залишились без даху над головою.

- (РФ) Гетьман П. Скоропадський звернувся з офіційним листом до Отамана – міністра УД Ф. Лизогуба з проханням виділити 500 тис.карб. на допомогу потерпілим від трагедії на Звіринці, а також створити Комітет допомоги потерпілим для збору пожертв (очолив Комітет Отаман – міністр Ф. Лизогуб, до його увійшли міністр фінансів, міністр народного здоров’я, міністр праці, начальник гетьманського штабу ат різні доброчинці. Цей Комітет зібрав до 23 липня 1918 р. пожертвувань грішми на суму 615 тис.карб.).

8 червня

- Початок Звенигородсько - Таращанського повстання. У повстанському русі Київщини та повітів сусідніх губерній взяло участь бл. 40 тис. чол., які мали на озброєнні приблизно 200 кулеметів і понад 10 гармат. Окупаційним військам вдалося придушити повстання лише ціною великих втрат. За офіційними повідомленнями німецького командування, тільки у Звенигородському повіті німецькі війська втратили вбитими і пораненими 6 тис. осіб.

9 червня

- (РФ) В Лубнах (Полтавська губ.) відбувся черговий з’їзд Української демократичнно – хліборобської партії (УДХП). На з’їзді була ухвалена заява до Гетьмана П. Скоропадського в якій йдеться про неприпустимість призначення на посади в державні інституції людей які: «чужі українському народові мовою, національністю, громадськими і політичними тенденціями». Також в Заяві зазначалось, що необхідно проводити українізацію шкіл, а також створити земельну комісію з представників українських партій.

12 червня

- В Києві Головою української дерелації С. Шелухіним і радянської Х. Раковським  відбулось підписання в прелімінарного миру між Українською Державою і Раднаркомом РСФРР. Згідно цього договору, військові дії Радянсько-української війни призупинялися і встановлювалася «нейтральна зона», яка мала розмежувати сторони до офіційного встановлення державних кордонів, а Україна приєднала окремі території Мінської, Могилівської, Курської та Воронезької губерній.

- Губернський з’їзд землевласників і хліборобів Таврії, який відбувся в Симферополі, підтримав пропозицію щодо приєднання Криму до України.

14 червня

- Теракт. Пожежа на дров'яних складах у Києві. Пожежа розпочалась на Подолі, на Щекавицькій вулиці, потім вогонь швидко перекинувся на дров’янні склади на березі Дніпра. До 17:00 години пожежа прийняла масштаби стихійного лиха. По відомостям Державної Варти згоріло 35 будинків, які по приблизному розрахунку мали близько 1200 окремих помешкань. Без притулку залишилось до 10000 людей. Окрім того згоріли два парові млини, спиртовий завод, фанерна фабрика, 14 лісних складів.

- (РФ) Прийняття Закону «Про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями». Згідно з ним встановлювалися: 1) приватна селянська власність на землю; 2) максимальний розмір селянського землеволодіння (25 дес. оброблюваної землі на родину); 3) максимальний розмір заводського землеволодіння (не більше 1000 дес. на цукроварню для вирощування цукрових буряків); 4) принцип трудового землеволодіння (власник землі має вести селянське господарство, інакше земля має бути продана селянам); 5) проведення протягом 3 місяців з моменту опублікування закону інвентаризації землеволодіння та землекористування як підготовка до земельної реформи (встановлення селянського землекористування поміщицькою землею); 5) передачу у власність селянам всієї безспірної землі, якою вони користуються станом на момент проведення інвентаризації; 6) порядок розподілу поміщицької землі, яка станом на момент інвентаризації ще не перейшла у селянське користування, серед селян; 7) проведення земельної реформи протягом 6 місяців; 8) визначення порядку компенсації землевласникам за втрачену землю під час земельної реформи.

- Прийняття Закону «Про власність на врожай 1918 року». Згідно з ним встановлювалися: 1) право власності селян на врожай, засіяний до моменту проведення земельної реформи; 2) компенсація землевласникам за договорами оренди, укладеними до 1918 року, у відповідності до цих договорів; 3) компенсація землевласникам за землями, по яких договора оренди не укладалися, в розмірі ¼ врожаю хліба, 1/3 врожаю трав, 1/10 врожаю інших рослин. Закони позитивно були сприйняті селянами (оскіко врожай залишався у їх власності та виникали перспективи закріплення землі у приватній власності), що дещо зменшило їх невдоволення (яке все одно залишалось гострим, бо неселянська земля поки що залишалася неселянською, тай частку врожаю все одно треба було віддати).

- (РФ) Прийнятий Закон «Про посольства і місії Української Держави».

16 червня

- Відбувся з’їзд Всеукраїнського союзу земств (ВСЗ) під головуванням С. Петлюри. З’їзд прийняв заяву до Гетьмана П.Скоропадського, в якій різко критикувалася гетьманська політика «безоглядної реакції та реставрації старого ладу». З'їзд зажадав негайно скликати тимчасову Державну законодавчу раду з депутатів місцевого самоврядування і представників центральних організацій, політичних партій, профспілок та кооперативів, а до кінця року Українські Установчі Збори на основі схваленої Центральною Радою п'ятичленної виборчої формули (прямі, рівні, загальні, таємні і пропорційні вибори).

17 червня

- Указ Гетьмана про створення регулярної армії до кінця року. В указі йшлося про створення 8 військових округів(корпус в військовий час).Кожний округ отримував по дві піхотні дивізії і один кавалерійський та один польовий і важкий артилерійський полк. Окрім цього цілий ряд додаткових підрозділів в тому числі і резервну піхотну бригаду, яка в військовий час розгорталася у резервну піхотну дивізію.

18 червня

- За наказом радянського уряду з метою недопущення захоплення військових кораблів ворогом, згідно з рішенням Брестського миру, відбулось затоплення кораблів російського Чорноморський флоту у Цесімській бухті Новоросійська під  керівництвом Ф. Раскольникова (було затоплено 1 лінкор і 9 есмінців), частина кораблів встигла повернутися до Севастополя.

20 червня

- Початок Всеукраїнського церковного собору (завершився 11 липня).

22 червня

- Указ про незаконність самостійних дій власників маєтків по встановленню та стягненню збитків за пошкоджене під час революційних подій майно з селян відповідної місцевості, покарання за такі дії, про встановлення законного порядку по встановленню збитків, визначенню винуватих та стягненню збитків виключно слідчими комісіями, а також порядок формування таких комісій. Закон сприйнятий селянством позитивно, оскіко поступово припинив незаконні та часто насильницькі дії поміщиків по стягненню збитків та зменшив напруження на селі.

- Початок 2-го Кубанського походу Добровольчої армії, в результаті якого до кінця року було ліквідовано Радянську владу на Кубані.

25 червня

- Утворення у Сімферополі пронімецького Кримського крайового уряду М. Сулькевича.

- (РФ) Ухвалено Закон «Про перйменування Міністерства народної освіти». Згідно закону міністерство було перейменовано в Міністерство народної освіти та мистецтва, а в ньому утворено Головне управління мистецтв і національної культури.

29 червня

- (РФ) Ухвалюється  приймається закон, який надає губернським Старостам право розпуску таких органів самоврядування, як Земські Збори і Управи, Міські Думи. На підставі цього Закону були розпушені Одеська і Катеринославська Міські Думи.

1 липня

- Прийнято рішення про заснування Українського Державного університету в Кам'янці - Подільському.

2 липня

-  Гетьман П. Скоропадський затвердив Закон «Про громадянство Української Держави». Так, громадянам новопроголошеної країни заборонялося одночасно бути підданими іншої держави (у разі прийняття громадянства іншої країни українське громадянство анулюється), вони отримували усю повноту політичних прав, в тому числі і виборчих, але також у законі і прописувався їх обов’язок всіма силами дбати про добробут України. Громадянами Української Держави визнавалися всі особи, народжені на її території, незалежно від їхнього теперішнього місцеперебування, вони мали право на українське громадянство в разі подання необхідної заяви протягом року після досягнення повноліття. Окрім того, громадянство надавалося і дітям, народженим у шлюбі чужоземки з українським громадянином, усиновленим іноземцям до 17 років, шляхом натуралізації в разі перебування на території України протягом 3 років і спроможності прогодувати себе й родину. Громадянами ставали і російські піддані, які на час прийняття закону перебували в Україні.

03 липня

- (РФ) Гетьман П. Скоропадський відправив у відставку міністра продовольства Ю. Соколовського. Того ж дня новим міністром продовольства призначено С. Гербеля.

5 липня

- (РФ) У Москві розпочався І-й (установчий) з’їзд (закінчився 12 липня)  на якому засновано Комуністичну партію (більшовиків) України (КП(б)У). На з'їзді було 65 делегатів з ухвальним голосом і 147 — з дорадчим, які представляли 45 партійних організацій, у яких налічувалося понад 4 тис. комуністів. Формально КП(б)У була утворена ще 18-20 квітня 1918 р. у Таганрозі на нараді представників більшовицьких організацій України за ініціативою М. Скрипника, як самостійна компартія. На I-му з'їзді КП(б)У ухвалено рішення про входження до складу РКП(б) (підпорядкування загальним партійним з'їздам і ЦК), але із збереженням власної назви «КП(б)У». З'їзд КП(б)У ухвалив резолюцію, в якій вказувалось: «Що завданням партії на Україні є боротьба за революційне об'єднання України з Росією на засадах пролетарського централізму, в межах Російської Радянської Соціалістичної Республіки, на шляху до утворення всесвітньої пролетарської комуни». Спочатку партію очолював Г. П'ятаков (липень-вересень 1918 р.), потім — С. Гопнер (вересень-жовтень 1918 р.), Е. Квірінг (жовтень 1918 р. — березень 1919 р.), С. Косіор (травень 1919 — листопад 1920 р.),  В. Молотов (листопад 1920 р. — грудень 1921 рр.) та Д. Мануїльський (грудень 1921 р. — квітень 1923 р.). В 1923 р. КП(б)У самоліквідувалась, а її  члени увійшли до РКП(б) (хоча багато членів (зокрема і М. Скрипник), бачачи безперспективність КП(б)У, ще з середини 1921 р. почали переходити в УКП).

7 липня

- Був оприлюднений С. Петлюрою меморіал Всеукраїнського Союзу Земств в якому висказувалась критика політиці Гетьмана П.Скоропадского та його уряду, а також було сказано, що Всеукраїнський союз земств домагається: 1) негайного звільнення всіх урядовців нинішнього режиму, що порушують закони, і передання їх судові; 2) відновлення автономних інструкцій самоврядування і звільнення ув’язнених членів земств; 3) негайного розпущення комісій, що опрацьовують новий статут земств; 4) відновлення всіх громадянських вольностей; 5) розпуск теперішнього кабінету і створення нового з новим прем’єр-міністром, який мав би загальне довір’я народу; 6) негайного скликання Конституційної Державної Ради; 7) призначення виборів до Конституційної комісії.

8 липня

- (РФ) Гетьман призначив міністром внутрішніх справ І. Кістяківського. До цього міністерством за зумісництвом керував Отаман-міністр Ф. Лизогуб.

- Гетьман Павло Скоропадський підписав закон про заснування Державного Сенату – вищої судової інстанції України. Сенат складався з кількох підрозділів: Адміністративного генерального суду (голова і 19 сенаторів), Карного генерального суду (голова і 11 сенаторів), Цивільного генерального суду (голова і 15 сенаторів) та Загального зібрання (10 сенаторів). Очолював Сенат президент, першим президентом Державного Сенату став М. Василенко. Президента, а також сенаторів призначав гетьман за поданням Ради міністрів. Адмінсуд вирішував питання щодо відчуження нерухомого майна на державну або громадську користь, Цивільний і Карний генсуди повинні були розв`язувати питання, пов`язані з касаційним розглядом справ, а Карний генсуд — ще й справи стосовно військових злочинів. Головами генеральних судів були: адміністративного — Д. Носенко, цивільного — В. Гусаковський, карного — М. Чубинський. Окрім того, при Сенаті та кожному з генеральних судів був ще й прокурор, йому надавалося право порушувати питання про необхідність тлумачення, доповнення або зміни існуючих законів країни.

- (РФ) Також було прийнято Закон «Про судові палати й апеляційні суди», який відмінив такий же закон УЦР. Відповідно до нового акта відновлювалися колишні судові палати - Київська, Харківська та Одеська. До їх компетенції входив розгляд апеляційних скарг на вирок та рішення окружних судів. Касаційні скарги на рішення судових палат вносилися до Державного Сенату. Новий закон враховував певну специфіку українського нотаріату. Так, нотаріуси Києва, Одеси й Харкова мали призначатися на посади та звільнятися з них за поданням представників відповідних окружних судів через старших голів судових палат міністром юстиції.

9 липня

-  Створено комісію з розробки проекту Української академії наук.

- (РФ) Рада Міністрів УД ухвалила Закон «Про відміну закону 9 січня 1918 р. про національно-персональну автономію і скасування національних міністерств».

- (РФ) Рада Міністрів УД ухвалила Закон «Про земельні комісії». Міністерством земельних справ створювалися регіональні управління хлібо­робства і державного майна, а також губернські, повітові, волосні земельні, земельно-ліквідаційні й особливі комісії. На ці земельні  комісії були покладені обов’язки та повноваження із здійснення землеустрою, а на земельно – ліквідаційні й особливі комісії покладався обов’язок розгляду справ з порушення прав власників та орендарів землі після 1 березня 1918р. вчинками різних окремих осіб, сільських громад, та різних революційних установ. Ці ж комісії вирішували питання про право на врожай 1918 р. із земель колишніх землевласників.

10 липня

- Київське православне духовенство зняло анафему з гетьмана Івана Мазепи.

12 липня

- У Києві на партійній нараді правої фракції УПСР  українські есери, що орієнтувалися на легальне існування партії створили Організаційний комітет Центральної фракції (або течії) УПСР, який очолив Н.Григоріїв, а його членами стали М. Шраг, М. Чечель, М. Салтан, І. Лизанівський, В. Залізняк, В. Голубович, Ю. Охримович, М.Шаповал, О.Щадилов та О.Янко. Згодом цей комітет був перетворений на Центральне Бюро УПСР (центральної течії) та став виконувати функції ЦК. Організаційний комітет почав відновлювати організаційну структуру УПСР, і незабаром під його впливом опинилися організації Селянської спілки. У результаті до осені 1918 року УПСР (центральної течії) мала визначний вплив серед селянства, тоді як УПСР (боротьбистів) (саме таку назву здобула партія лівих есерів за найменуванням свого друкованого органу газети «Боротьба») до початку наступного року не мала серйозної підтримки селянських мас.

14 липня

- Залізничники України розпочали страйк, який за кілька днів охопив всю країну. Так, першими розпочали страйки робітники Коростенського, Сарненського та Здолбунівського вузлів Південно-Західної залізниці. Проте вже 16-17 липня до них приєдналася Одеса, Київ, станції Полісся, а 18 липня і Поділля. Активну допомогу страйкарям організовували і підпільні організації більшовиків, адже страйкарі вимагали звільнення всіх залізничників – політичних в’язнів та боролися проти німецьких окупантів, які допомагали гетьману Скоропадському. Вже 20 липня страйком були охоплені всі залізниці України, приєднувалися до виступів і залізничники Білорусі, Бесарабії та Криму. Загалом було підраховано, що страйкувало понад 200 тисяч людей. Очолив виступи спеціально створений страйковий комітет київського вузла. Саме він озвучив і основні вимоги залізничників: визнання їх профспілки, збереження 8-годинного робочого дня, покращення матеріального становища і т.п. Згодом залізничників підтримали і працівники промисловості України, які влаштовували на Донбасі, у Києві, Харкові, Катеринославі страйки солідарності. Підтримали залізничників і селяни. Аби придушити повсталих залізничників німецькі війська вдалися до масових арештів: у Одесі було арештовано понад 200 робітників, у Києві – 1500. Та навіть коли німці привезли до України власних залізничників, аби поновити рух поїздів, українці почали влаштовувати диверсії. Проте до середини серпня страйковий рух таки вдалося придушити повністю.

15 липня

- Ухвалено Закон «Про торгівлю хлібом» згідно нього встановлювалося: 1) державна монополія на гуртову торгівлю хлібом та його експорт (на час продовження віськових дій на території України) та обов’язкові державні закупівлі хліба в розмірі 1/3 врожаю хліба за ринковими цінами; 2) вільний продаж/обмін селянами власного врожаю після обов’язкової державної закупівлі за ринковими цінами; 3) першочерговість державної закупівлі хліба за рахунок хліба, який мав йти на компенсацію землевласників. Закон сприйнятий позитивно, оскіко ціни держзакупівель були встановлені ринкові, додаткові обсяги хліба – невеликі, та й гроші, яких друкувалось не так вже й багато, забезпечувалися товарної пропозицією.

- (РФ) Радою Міністрів УД було створено «Комітет праці» - міжвідомчий дорадчий орган при Міністерстві праці, який мав попередньо обговорювати всі законопроекти, що стосувалися відносин між роботодавцями та найманими працівниками. Метою заснування цього комітету було «притягнення до роботи промислових і робітничих кіл, особливо в справі розглядання проектів законів, котрі мають регулювати взаємовідносини між працею і капіталом». Щоб розробка законів не була однобокою, пропонувався відповідний склад Комітету праці, до якого увійшли по одному представнику від міністерств, два професори - фахівці з економічних питань, вісім представників від промисловості та стільки ж від робітничих організацій. Очолив Комітет товариш міністра праці В. Косинський.

- (РФ) Ратифікація Брест – Литовського мидного договору між Українською Державою і Болгарією. У Відні (Австро – Угорщина) відбувся офіційний обмін ратифікаційними грамотами між Болгарією і Україною. Українську грамоту за підписом Гетьмана П. Скоропадського передав український посол у Відні В. Липинський, болгарську за підписом царя Фердинанда легаційний радник болгарського посольства у Відні (у статусі заступника посла)  Н. Джебаров.

- (РФ) Гетьман П.Скоропадський затвердив Закон «Про зміну назви Міністерства Судових Справ». Згідно цього закону Міністерство перейменовується на Міністерство юстиції. 

16 липня

-  Німецький уряд схвалив таємний договір від 8 лютого 1918 р. між Австро - Угорщиною і УНР про створення з українських етнічних територій окремого коронного краю.

-  (РФ) Гетьман Павло Скоропадський затвердив малюнок нового військового прапора Української  Держави. Оголошений наказом по морському відомству від 18 липня 1918р. за ч. 192/44:  «Білий прапор з рівним синім хрестом, який ділить прапор на 4 рівних частини. Ширина хреста 1/11 всієї довжини прапору. Відступивши на 1/8 ширини хреста, проходить коло нього такої ж ширини(теж 1/8 ширини хреста) синя смужка, крім тих його боків,  які прилягають до крижа. В крижі ж теж відступивши на 1/8 ширини хреста від його боків міститься національний прапор Держави (складений з блакитної і жовтої горизонтальних  смуг), в центрі якого міститься золота печатка Св. Володимира такої ж ширини, як хрест, і в 1,5 рази вища своєї ширини. Прапор шиється з матерії відповідного кольору, а печатка малюється бронзовою фарбою».

17 липня

- (РФ) У Єкатеринбурзі більшовики розстріляли останнього російського царя Миколу II i членів його родини - дружину Александру і п'ятьох дітей. Це поклало край існуванню монархічної династії Романових, що правила Росією понад 300 років.

24 липня

- Україна та Німеччина ратифікували Брест - Литовський мирний договір. У Відні відбувся офіційний обмін ратифікаційними грамотами між Україною й Німеччиною. Українську грамоту передав посол В. Липинський, німецьку за підписом імператора Вільгельма IІ заступник посла Німеччини у Відні принц В. Штольберг-Вернігероде.

- Ухвалено Закон «Про загальний військовий обов’язок». За законом, армія була покликана для боротьби із зовнішнім ворогом, однак, була також передбачена можливість використання української армії в межах своєї держави. Також встановлювався строк служби: у піхоті – 2 роки, а у кінноті і артилерії – 3 роки. 

- Ухвалено Закон «Про кримінальну відповідальність за перевищення максимально встановлених цін і спекуляцію». Для порушників закону про кримінальну відповідальність з перевищення максимально встановлених цін і спекуляцію передбачалося сім видів покарань, таких як: ув`язнення; позбавлення всіх особистих прав; конфіскація майна; великий штраф; заборона торгувати; сплата судових витрат та відшкодування у розмірі, який є не меншим за подвійну суму перевищення граничних цін. Усі справи про спекуляцію та перевищення максимально встановлених цін були в компетенції окружних судів і розглядалися на їх засіданнях. При цьому, присяжні засідателі брати в них участі не мали права. Вироки, які виносили окружні суди, не підлягали оскарженню і вважалися остаточними.

-  Ухвалено Закон «Про порядок призначення осіб на урядову службу». Цим законом передбачалося, що урядовці III-го класу призначаються за підписами Гетьмана, відповідного міністра і скріплюються державним секретарем. Особи, віднесені до ІV-го класу - за підписом Гетьмана і скріпленням міністром. Для заміщення посад III-го - IV-го класів було необхідне схвалення кандидатур Урядом. Службовців V-го класу призначав міністр після погодження з Гетьманом. Інші працівники апарату міністерства приймалися на роботу в порядку, затвердженому міністром. Закон передбачав й процедуру оприлюднення інформації про призначення на відповідні посади. Накази щодо осіб І-го – IV-го класів через Державну канцелярію публікувалися у «Державному віснику». Тут же вміщувалися й накази про призначення службовців VII-го і нижчих класів. На посадовців I–II класу відповідний департамент Державної канцелярії вів службові списки (формуляри). Відомості про призначення працівників губернської та повітової номенклатури оголошувалися в місцевій пресі.

-  Указ гетьмана про формування Гвардійської Сердюцької дивізії із заможних хліборобів.

-  Посол Української Держави В. Липинський вручив міністру закордонних справ Австро–Угорщини ноту протесту з приводу анулювання нею договору від 8 лютого 1918 р. про створення з українських етнічних територій окремого коронного краю.

26 липня

-  Початок обговорення статуту Державного Земельного банку 

27 липня

- За антигетьманський маніфест Всеукраїнського Союзу Земств було заарештовано С.Петлюру та М.Порша.

- З огляду на антиукраїнську політику Кримського крайового уряду на чолі з генералом Сулькевичем уряд Української Держави оголосив економічну блокаду півострова.

30 липня

- Теракт. Замах на фельдмаршала Ейхгорна, командувача групи німецьких військ в Україн. Завдяки вчасним діям Державної Варти та Осібного (особливого) відділу Штабу Гетьмана фельдмаршал отримав лише легке поранення. Державна Ватра також поранила та схопила бойовика, який здійснив теракт. Ним виявився російський член Російської партії лівих соціалістів революціонерів та «Боєвої організації» Борис Донськой (кронштадтський матрос). Згодом на допитах Б. Донськой здав своїх спільників.

- (РФ) Рада міністрів ухвалила Статут «Про облік населення в містах і міських оселях Української Держави».

31 липня

- Теракт. Вибух на складі боєприпасів на Дальницькій вулиці в Одесі. Набої вибухали майже три дні і їх жертвою стало кількасот людей. Згодом вогонь від вибухів перекинувся на сусідні вулиці і в результаті цього вигорів цілий ряд будинків на передмістя Одеси і головні склади амуніції на Стрільничному полі. Наслідком цього стало припинення пасажирського руху і ціде сполучення з Одесою було перерване на декілька днів. Рада Міністрів УД виділила 500 тис. карб. на допомогу жертвам катастрофи. Винуватців трагедії так і не було знайдено, але з таємних донесень українських дипломатичних установ та Генерального штабу австро- угорської армії випливало, що теракт здійснили французькі та італійські агенти Антанти.

-  За наказом Гетьмана України П.Скоропадського було звільнено раніше заарештованих С. Петлюру та М. Порша.

-  Ухвалено Закон «про заснування у Київському, Харківському та Одеському університетах кафедр української мови, української літератури, української історії та українського права»; у Ніжинському історико – філософському інституті відкрито кафедри української мови та української історії.

початок серпня:

-  Початок партизанських дій загонів Н. Махна.

-  Створення Українського національного союзу (УНС), який мав об'єднати антигетьманські українські сили на національній платформі. Бажаючи приєднати до боротьби з протиукраїнськими силами всі українські партії, Український національно – державний союз запросив до себе соціал – демократів та соціал - революціонерів. Ті прийняли запрошення. Але увійшовши до Союзу, соціал-демократи та соціал – революціонери внесли туди відразу таку партійну гризню й демагогію, а що самі ініціатори Союзу – Українська демократично-хліборобська партія – вийшла з Союзу (із-за безупинних демагогічних інсинуацій соціалістів, що, нібито, УДХП є організацією «української буржуазії» і своєю участю в Союзі дезорієнтує і відштовхує від Союзу широкі «робітничі маси» України). Керівництво в УНДС перейшло до українських соціал-демократів й есерів, які перейменували союз на Український національний союз (УНС). У «Новій раді» разом з повідомленням про утворення союзу був надрукований його Статут . Відповідно до свого статуту, УНС не визнавав гетьманську владу і ставив за мету боротися «за законну владу на Україні», побудовану на засадах парламентаризму, «за демократичний виборчий закон», скасування великої земельної власності, а також за утворення «міцної самостійної української держави». Членами оновленого союзу були: УСДРП, УПСР (центральної течії), УПСФ, УПСС, УТП, Селянська спілка (з правами представництва у ньому нарівні з партіями) та низка громадських організацій (Учительська Спілка, Українське Правниче Товариство, Союз Залізничників, Поштово-Телеграфний Союз, Лікарська Спілка, Студенська Спілка, Галицько – Буковинська Рада, Українська Кримська Рада, Чорноморська Рада, Холмський Комітет, централя «Просвіти», Всеукраїнський Земський Союз). Очолив УНС А. Ніковський (УПСФ).

1 серпня

- Рада Міністрів УД ухвалила Закон «Про політично-правове становище службовців військового відомства» (закон який позбавляв їх активного і пасивного виборчого права і права входити до складу будь - яких спілок, товариств, партій, рад, комітетів та інших організацій, що мають політичний характер) та «Про створення Управління столичного Отамана». 

2 серпня

- Ухвалено Закон «Про утворення фонду Національної бібліотеки Української Держави».

- Арешт ряду організаторів терактів в Києві. В наслідок професійних дій Державної Варти та німецьких військових були заарештовані всі члени так званої «Боєвої організації» (члени російської та української партій лівих соціалістів революціонерів) - І. Каховська, Г. Смілявський, М. Замужня, І. Бондарчук та ін. На допихах члени «Боєвої організації» розповіли, що готували також терористичний замах на Гетьмана П. Скоропадського. Згодом всіх членів організації повісили. Також були заарештовані лідери Української партії лівих соціалістів революціонерів (УПЛСР): Є. Терлецький, М. Алексєєв, В. Качинський та ін. В результаті діяльність РПЛСР та УПЛСР в Україні припиняється (рядові члени УПЛСР поступово вливаються в УПСР (боротьбистів)).

- (ВФ) У Гетьманському Палаці відбулась приватна бесіда Гетьмана П. Скоропадського та Голови Всеукраїнського Союзу Земств С. Петлюрою. В ході розмови Гетьман погодився з деякими вимогами союзу. Було досягнуто такі угоди (які вскорому часі мали відобразитися у видгляді закону):

1) Гетьман погодився введення мораторію, що до можливості розпуску місцевих земських зібрань губернськими та повітовими Старостами.

2) Розпускається Комісія по виробленню законопроекту «Про вибори губернських і повітових гласних» (вибори в земства) і «Про зміну діючого статуту громадського управління міст»  на чолі з лідером ПРОТОФІСу князем О. Голіциним.

3) При Гетьману утворюється спеціальний орган – Конституційна асамблея (КА). На КА покладаються функції розроблення Конституції Української Держави, законодавства про вибори до Сойму, а також передається законопроект «Про вибори губернських і повітових гласних» для доопрацювання згідно з пропозиціями всеукраїнського Союзу Земств. Очолити Конституційну Асамблею має компромістан фігура узгоджена з УНС. С. Петлюра і ряд рекомендованих їм людей також мають увійти до складу КА.

4) Має відбутись реконструкція Ради Міністрів (деякі міністри будуть відправлені у відставку).

5) С. Петлюра публічно підтримує П. Скоропадського, Гетьман публічно і законодавчо гарантує проведення виборів до Сойму і земств не пізніше, ніж за 6 місяців після закінчення війни.

6) С. Петлюра та інші представники Українського Національного Союзу входять до складу комісії, що розробляє земельну реформу, основи земельної реформи визначаються як демократичні, рішення про земельну реформу має бути прийнято не пізніше 3 місяців після цієї домовленості.

7) Подальший розвиток України в випадку відновлення законного порядку в Росії вирішується народом України шляхом вільного волевиявлення. До встановлення такого порядку і / або народного волевиявлення Україна є незалежною державою,

8) Кінцевий конституційний лад Україні визначає Сойм (він і має затвердити Конституцію УД розроблену Конституційною Асамблеєю.

9) Прийняття до складу українського війська офіцерів воєнного часу - патріотів України, за умови відповідності їх кваліфікації (для визначення цієї відповідності створюється комісія в складі представників від Гетьмана і Петлюри).

- (ВФ) У приватній бесіді П.Скоропадського з Отаман – міністром Ф. Лизогубом Гетьман повідомляє про досягнуті домовленості з С. Петлюрою, а також про те що планує оновити Раму Міністрів. Також Гетьман доручив Лизогубу утворити нове міністерство преси й пропаганди та підготувати відповідний закон про міністерство.

3 серпня

- Узгоджуються тексти угоди між Скоропадським та Петлюрою, перелік осіб, які прийматимуть участь у роботі Уряду та комісій від С. Петлюри та відповідні законодавчі акти, які проголошуються 4 серпня.

- Ухвалено рішення про розквартирування частин 1-ї козацько-стрілецької дивізії на теренах західної Волині. По факту дивізія тут перебувала з березня місяця лише на час формування, однак в генштабі армії УД вирішили залишити дивізію на цих теренах, з причини відсутності місць розквартирування на Надніпрянщині цієї повнокровної частини. Також призначався новий командувач дивізії – генерал-хорунжий П. Васильєв-Чечель.

- (ВФ) Гетьман УД П.Скоропадський зустрівся з головою УТА (Українська телеграфічна агенція) Д. Донцовим та запропонував йому очолити нове міністерство – Міністерство преси й пропаганди (створене на основі Бюро преси при міністерстві внутрішніх справ), на що Д. Донцов погодився. Нове міністерство планувалося Гетьманом, як міцний рупор агітації та пропаганди гетьманської влади, а також для боротьби з гетьманською критикою в пресі). Гетьман доручив Д. Донцову підібрати штат для нового міністерства.

4 серпня

- (ВФ) На підставі попередньої згоди С. Петлюри, П. Скоропадський звертається до українських політиків із закликом до об'єднання задля розвитку Української Держави і проголошує Укази щодо прискорення земельної реформи, вироблення виборчого законодавства та про створення Конституційної Асаблеї. Ряд політиків помірно - лівого спрямування приєднуються до угоди Скоропадський - Петлюра, Український національний союз звинувачує Петлюру у зраді соціалізму.

- (ВФ) Гетьман П. Скоропадський ліквідовує Комісію по виробленню законодавства про вибори в земства на чолі з князем О. Голіциним, а функції Комісії і всі напрацювання передаються до новоствореної Конституційної Асамблеї. Також Гетьман подякував О. Голіцину за проведену роботу і запропонував увійти до новоствореної Конституційної Асамблеї.

- (ВФ) Гетьман відправляє у відставку ряд міністрів, серед них: міністр земельних справ В. Колокольцев, міністр праці Ю. Вагнер, міністр торгу й промисловості – С. Гутник, міністр юстиції М. Чубинський, міністр народної освіти – М. Василенко. Але вони залишились виконувати свої обов’язки, допоки не був оголошений новий склад Ради Міністрів

- (ВФ) Розпочались консультації між Отаманом – міністром Ф. Лизогубом, С. Петлюрою та членами партій, які входили в УНС, що до кандидатур, які могли увійти до складу оновленого Уряду.

6 серпня

-  Всеукраїнський церковний Собор висловився за автокефалію Української церкви.

- (ВФ) Відбулась міжпартійна нарада представників Українського Національного Союзу. На нараді відбулось активне, але безрезультатне обговорення так званих «серпневих домовленостей»  Скоропадського – Петлюри і мали бути вибрані кандидатури від партій на пости міністрів. УПСР (центральної течії), УСДРП та Селянська спілка хоч і позитивно поставились до цих «домовленостей», але відмовились співпрацювати з Гетьманом та направляти своїх представників до складу Уряду (мотивуючи це тим, що домовленості є лише «дешевим задобрюванням» перед українським народом, а також, що через це партії втратять частину прихильників серед населення). Натомість УПСФ, УПСС та УТП підтримали ці домовленості і виступали за їх втілення і поглиблення. Наслідком наради стало опублікування двох різних заяв УНС (одну заяву опублікували «антигетьманці» (УСДРП, УПСР (ц.т.), Селянська спілка), іншу «компромісники» (УПСФ, УПСС, УТП)). Також ця нарада стала фактичним початком розколу УНС.

7 серпня

- (ВФ) Рада Міністрів УД затверджує Закони «Про створення Конституційної Асамблеї», а також  «Про створення міністерства преси й пропаганди». Гетьман підписує ці закони в той же день.

- Українською Державою та Областю Війська Донського було підписано договір про кордони. За цим договором також було оголошено взаємне визнання суверенітету та взаємовигідний товарообмін. Було передбачено розробку окремих угод стосовно вільного товарообігу, транзиту, фінансових та митних відносин. Що стосується кордону між Областю Війська Донського та Українською Державою, то він проліг тією ж адміністративною межею, яка вже була колись. Вона ділила Україну від межі Області війська Донського та Харківської, Воронезької і Катеринославської губерній колишньої Росії.

8 серпня

- (ВФ) Гетьман затверджує нових міністрів до складу Уряду, оновлена Рада Міністрів Української Держави виглядає так:

·      Голова Ради Міністрів (Отаман - міністр) – Лизогуб Федір Андрійович – (октябрист)

·      Міністр закордонних справ – Дорошенко Дмитро Іванович (УПСФ)

·      Військовий міністр – Рогоза Олександр Францевич (безпартійний)

·      Морський міністр – Білинський Михайло Іванович (безпартійний)

·      Міністр внутрішніх справ – Кістяківський Ігор Олександрович (безпартійний)

·      Міністр фінансів – Ржепецький Антон Карлович (кадет)

·      Міністр торгу й промисловості – Мерінг Сергій Федорович (безпартійний/близький до ПРОТОФІСу)

·      Міністр праці – Славинський Петро Антонович (УПСФ)

·      Міністр шляхів сполучення – Бутенко Борис Апполонович (УНГ)

·      Міністр продовольства – Гербель Сергій Миколайович (безпартійний)

·      Міністр юстиції – В’язлов Андрій Григорович (УПСФ)

·      Міністр віросповідань – Зеньковський Василь Васильович (кадет)

·      Міністр народного здоров'я – Любинський Всеволод Юрійович (УНГ)

·      Міністр народної освіти та мистецтва – Стебницький Петро Януарійович (УПСФ)

·      Міністр земельних справ – Леонтович Володимир Миколайович (УНС)

·      Міністр преси й пропаганди – Донцов Дмитро Іванович (безпартійний)

·      державний контролер – Афанасьєв Георгій Омелянович (безпартійний)

·      державний секретар – Завадський Сергій Володиславович (безпартійний)

- (ВФ) Відбуваються зміни в складі земельної комісії, яка розробляла закон про аграрну реформу. Главою комісії стає сам Гетьман П.Скоропадський, товаришами голови комісії (заступниками) міністр землеробства В. Леонтович та  С. Петлюра.

10 серпня

- Остаточно створено Український державний банк . Гетьманом УД П.Скоропадським було підписано Закон про затвердження Статуту Українського державного банку і асигнування коштів до його основного капіталу (затверджено статут Українського державного банку і його основний (100 млн. карб.) і резервний (10 млн. карб.) капітали).

- (ВФР) Рада Міністрів УД ухвалила закон «Про організацію громадських робіт». За цим законом міністерству виділялось 2,5 млн.карб. на громадські роботи, зокрема: на укріплення Андріївської гори в Києві, на укріплення місцевості біля могили Т. Шевченка, на розробку кам’яних кар’єрів біля сіл Лозоватка й Селище, на будівництво мостів на ріці Остер та ін. Закон розроблявся, ще попереднім міністром праці і мав ухвалюватись Радою Міністрів на поч. серпня, але через зміну міністра ухвалення закону відклали на кілька днів.

14 серпня

- (РФ) Рада міністрів УД ухвалила закон про обмеження ввозу в Україну російських  грошових  знаків.  Однак  незважаючи  на  це,  через  велику різницю в цінах на продовольчі товари в Росії і Україні, російські гроші наводнювали останню. (Якщо пуд цукру в Україні коштував 80 руб., а в Росії – 400 руб., то це призводило до того, що в Росію йшли українські товари, а в Україну текли російські рублі).

15 серпня

- Завершення Звенигородсько-Таращанського повстання.

17 серпня

- Гетьман Павло Скоропадський видав розпорядження про встановлення в Україні 8-годинного робочого дня. Це розпорядження фактично повторювало аналогічний закон Центральної Ради. Але поряд з тим, бажаючи збільнити продуктивність української промисловості, та з огляду на особливі обставини, які переживала держава в розпорядженні дозволялось Міністерству торгу й промисловості, за згодою Міністра Праці, відступати від норми 8-ми годинного робочого дня. Відступати можна було лише в особливих випадках, «коли це було визнано необхідним для забезпечення населення предметами першої необхідності, або задля задоволення потреб державних чи громадських установ, або підприємств, які мають загальнодержавне значення».

- (ВФ) Гетьман УД П. Скоропадський призначив Головою Конституційної Асамблеї Іллю Людвиговича Шрага (кадет), товаришем Голови призначено Симона Васильовича Петлюру (від ВСЗ). Також тим же указом Гетьман призначив і членів КА (від Ради міністрів – Ф. Лизогуб, І. Кістяківський, А. В’язлов, В. Леонтович, від Державного Сенату – М. Василенко,  Д. Носенко, В. Гусаківський, М. Чубинський, від Українського Правничого Товариства - Г. Вовкушівський, А. Яковлів, М. Ткаченко, М. Корчинський. Також до КА мали увійти представники українських партій та союзів в кількості до 30 чол. (партії мали спершу подати кандидатури своїх представників для затвердження їх Гетьманом). Окрім того до КА могли залучатись тимчасові члени (фахівці з тих чи інших питань).

22 серпня

- У Відні відбувся обмін ратифікаційними грамотами між Україною й Туреччиною з нагоди ратифікації Брест - Литовського мирного договору. З українського боку передав грамоту радник посольства І. Токаржевський-Карашевич, з турецького передав грамоту за підписом султана Магомета V турецький посол у Відні Гусейн- Гільмі Паша.

23 серпня

- (РФ) Гетьман П. Скоропадський підписав Закон «Про затвердження Статуту Державного Земельного банку». Як і Держбанк, Державний Земельний банк було безпосередньо підпорядковано міністру фінансів. Мету діяльності Банку відображав §1 його статуту: «Державний Земельний банк має завдання утворювати тривалі дрібні господарства». Для можливості виконання цього завдання Банкові було надано право переводити такі операції: видавання довгострокових позичок на купівлю землі, видавання позичок під заставу землі, купувати землі за рахунок Банку, парцелювати їх і продавати, видавати позички під заставу землі на корінну меліорацію. Наглядова Рада банку складалася з представників міністерства земельних справ, місцевих земств і «Союзу земельних власників» (від останнього 1 чол.). Передбачалося, що також в подальшому будуть обрані представники від селянської організації. З самого початку свого заснування Державний Земельний банк отримав окрім резервного фонду у 50 млн. краб., ще й земельний фонд у розмірі 142 тис. десятин вартістю в 19 млн. 800 тис. карб., шляхом перерахунку в його розпорядження маєтків, придбаних колишніми банками і переданими йому з їх ліквідацією.

- (РФ) Рада Міністрів законом скасувала  діючі на території України «Отдeленія Всероссійскаго Государственнаго Дворянскаго Земельнаго съ Особымъ его Отдeлом и Крестьянскаго Поземельнаго Банковъ» з передачею всіх його справ, активів і пасивів до новоствореного Державного Земельного банку.

28 серпня

- У Сімферополі відбувся І-й український з’їзд, який ухвалив об’єднати всі українські організації півострова.

29 серпня

- (РФ) Наказ міністра внутрішніх справ Української Держави про заборону проросійської агітації. ( В наказі вказувалось: «До Міністерства внутрішніх справ поступають донесення, що в ресторанах улаштовуються систематичні демонстрації, котрі мають напрямом проти державного строю України. По замові відвідувачів грають монархічні російські пісні як наприклад «Слався ти Славою», причом присутні, вислухуючи настоячки, оддають честь і супроводжують іноді закінчення відповідними вигуками». Учасників подібних демонстрацій наказувалось затримувати і відправляти в Росію, «щоб вони там з честю могли на ділі, а не в ресторанних гульбищах виявити свою преданість дорогим для них політичним ідеям». А господарі ресторанів мали притягать до відповідальності за участь в демонстраціях проти Держави).

30 серпня

- Завершення формування штабів 8 корпусів та 16 штабів дивізій.

- (РФ) Гетьман затвердив Статут «Про кордонні пункти і їх штати».

Вересень

- (РФ) Осібним (Особливим) відділом при Штабі Гетьмана було успішно закінчено агентурну операцію, в результаті якої заарештували колишніх червоногвардійців: О. Сухарєва, В. Демиртаєва, Г. Дудмера, Ф. Садовського, І. Олександрова, Ф. Денисенка, М. Дергаманщика, В. Курпатого, М. Курпатого, М. Усаєва, Б. Дем’янюка, П. Білоусова, Д. Грицаря, котрі у січні 1918 р. розстрілювали російських офіцерів і українських козаків. Під час попереднього слідства урядовці юридичного відділення довели провинність заарештованих.

- (РФ) Відбулися Установчі збори Українського центрального кооперативного комітету (УЦКК) на чолі з М. Туган-Барановським, на яких було, між іншим, ухвалено заснувати Всеукраїнську раду інструкторів та Кооперативний інститут. Торкаючись різних соціально - економічних аспектів, з’їзд відніс до кооперативного руху навіть «Просвіти» як особливий вид культурно-просвітницької кооперації, а також висловився за будівництво кооперативних залізниць.

1 Вересня

- Указ Гетьмана про початок осінньої мобілізації до українського війська юнаків трьох вікових категорій (1895-1897 рр.). Дата явки призовникам на повітові дільниці вказана на: «...8 годину ранку 15 вересня 1918 року». Мобілізація розтягнеться приблизно на місяць і закінчиться в середині жовтня 1918 року.

- (РФ) Державний Земельний банк офіційно почав здійснювати свої операції, про що було широко повідомлено у пресі

- (ВФР) У Києві за присутності Гетьмана П. Скоропадського був офіційно відкритий «Палац Преси», який був підпорядкований Міністерству преси й пропаганди. В Палаці Преси розміщувалось спеціальне видавництво української літератури, відділ пропаганди, відділ виготовлення плакатів, відділ кінематографу, видавництво державних газет і т.д. Спеціально для цього Палацу був придбаний великий будинок, закуплено спеціальні ротаційні машини та друкарські верстати (Палац мав відкритися ще раніше, але через проблеми із закупкою друкарських верстатів відкриття відкладувалось).

2 вересня

- Офіційно відкрився Український державний банк.

4 вересня

- Візит глави Ради Міністрів Ф. Лизогуба до Німеччини (завершився 17 вересня). Результатом якого стала угода про повернення Чорноморського флоту Україні (Флот був захоплений німцями в кін. квітня під час очищення Криму від більшовиків), до списку кораблів які повинні були стати українськими входили: дредноут «Імператор Олександр ІІІ», крейсер «Кагул», 11 есмінців класу «новік», група підводних човнів, 7 лінійних кораблів («Пантелеймон», «Євстафій», «Іван Златоустий», «Ростислав», «Три Святителя», «Сіноп», «Юрій Побідоносець»),транспортні та допоміжні судна. Другим результатом стала принципова згода німецького уряду на земельну реформу (яка суттєво зменшує напруження в Україні та зменшує необхідність утримання німецьких військ в Україні та збільшує шанси на отримання з України продовольства) та нова торгівельна угода.

9 вересня

-  Міністерство преси й пропаганди заснувало щотижневу газету «Українські Вісті». Поряд з урядовою газетою «Державний Вісник» (в якому публікувались ухвалені закони та акти  Гетьмана, Ради Міністрів УД та міністерств), в Українських Вістях друкувались розлогі статті пояснення цих законів (так би мовити «щоб селяне розуміли»), часті інтерв’ю Гетьмана, Голови Ради Міністрів, міністрів та різних урядовців. Також газета друкувала статті на актуальні політичні, економічні і культурницькі теми, як самої Української Держави, так і інших країн (зокрема сусідніх).

10 вересня

- Підписання економічного договору між Українською Державою та Німеччиною і Австро–Угорщиною на 1918–1919 господарські роки.

- (ВФР) Відбулась конференція УПСФ, яка  затвердила розроблений на основі постанов травневого з’їзду і подальших зрушень в партійній ідеології проект модифікованої партійної програми, основними вимогами якої були незалежність України, республіка як форма державного ладу, розподіл влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки, політичні свободи, інститут національно-персональної автономії для національних меншин, автокефалія православної Церкви в Україні. Конференція підтримала «серпневі домовленості» Скоропадського – Петлюри та оновлення уряду на національніц основі, а також закликала цей уряд пришвидшити заходи з проведення демократичної земельної реформи, соціальної стабілізації, зміцнення земського і міського самоврядування, розвитку кооперації, скликання парламенту та забезпечення умов для розвитку української культури.

17 вересня

- Перетворення Українського народного університету в Києві на Київський державний український університет

15 вересня

- (ВФР) Головою УНС обрано В. Винниченка. Попередній Голова УНС А. Ніковський (УПСФ) подав у відставку, у зв’язку з відмовою співпраці більшої частини УНС з Гетьманом. Фактичний розкол УНС. Так звані «компромісники»  (УПСФ, УПСС, УТП та декілька спілок) заявили про вихід з УНС. В. Винниченко, після свого обрання Головою УНС негайно вступив у контакт з керівниками радянської мирної делегації у Києві Х. Раковським та Д. Мануїльським. Останні від імені Раднаркому обіцяли певну допомогу Союзові, коли він організує повстання проти гетьмана, а також зобов'язалися визнати самостійність відродженої УНР. Зі свого боку, В. Винниченко пообіцяв легалізувати діяльність більшовиків в Україні. Позаяк останній не мав мандату на переговори від ЦК УСДРП, яке не довіряло Раднаркому, сторони обмежилися усною домовленістю                                       

18 вересня

- У редакції газети «Нова Рада» на пропозицію В. Винниченка відбулися збори провідників лівих та ліворадикальних партій, а саме К. Мацієвича  (УПСФ), В. Винниченка, В. Садовського (УСДРП), Ф. Швеця (Селянська Спілка) та М. Шаповала (УПСР), які не маючи на це повноважень від своїх партій, розглянули можливість збройного виступу проти гетьманського режиму і агітації у війсках. За подібні дії, проте, висловилися лише В. Винниченко та М. Шаповал, інша ж частина присутніх висловились проти повстання і закликали до діалогу з Гетьманом.

- Початок перенесення основних виробничих потужностей з Луганського патронного заводу на територію Катеринославського зброярського заводу.

- Указ про перехід на новий штат піших дивізій. Згідно з ним у кожній з 16 п.д. вилучався 1 полк, котрий відразу включався в склад резервної пішої бригади(таким чином при кожному з корпусів створювалась резервна частина 2-х полкового складу). Новий штат поширювався виключно на кадрові дивізії (Сердюки, Запорожці та Сірожупанники перейдуть на 3-х полковий штат протягом 1919 року)

- З огляду на прохання Кримського крайового уряду ген. Сулькевича, Рада Міністрів Української Держави тимчасово припинила митну війну з Кримом.

19 вересня

- (ВФ) Відбулося міжпартійне засідання УДХП, УПСФ, УПСС і УТП, на якому було схвалено відновлення Українського національно – державного союзу (УНДС). На цьому засіданні (фактично установчих зборах) був прийнятий його статут, в основу якого покладався, з незначними змінами, травневий статут УНДС. До Головної Ради Союзу мали входити по три представники від усіх українських політичних партій, і по одному від всеукраїнських громадських, наукових, кооперативних і професійних організацій, а також видатні громадські діячі, які забажають доєднатися. Згодом в УНДС увійшли Учительська Спілка, Українське Правниче Товариство, Лікарська Спілка, Українська Кримська Рада, Чорноморська Рада, Холмський Комітет, централя «Просвіти», Всеукраїнський Земський Союз. Головою УНДС обрано одного з лідерів УДХП М. Міхновського.

21 вересня

- Рада Міністрів УД ухвалила Закон «Про земельну реформу», згідно якої 95% земельного фонду, що перейшов у користування селянам під час революційних подій та інвентаризації, стає їх приватною власністю зі всіма звичайними правами та обов’язками. Компенсація попереднім власникам сплачується державою з державних доходів відповідно до оціночної вартості на 1918 рік, за умови що власники 1) не є громадянами ворожих Україні держав, 2) не приймали участь у ворожих щодо України діях; 3) не здійснювали незаконних дій; 4) якщо були громадянами колишньої Російської імперії - знаходилися на території України та приймали участь у захисті її державного ладу. Компенсації будуть сплачуватися першочергово на погашення заборгованості власників маєтків по кредитах та інших боргах. Нерозподілені між селянами землі (5% від земельного фонду) формують Державний військовий фонд, землі якого будуть розподілені серед військовослужбовців після війни відповідно до їхніх заслуг.

 22 вересня

- Наказ Всеукраїнського Центрального військово-революційного комітету про формування у «нейтральній зоні» (Курська губернія) 1-ї та 2-ї Українських радянських дивізій.

- У Львові відбулася українська маніфестація проти спроб польського уряду прилучити Галичину до Польщі.

28 вересня

- (РФ) Рада Міністрів Української Держави ухвалила Закон «Про відкриття чотирьох кафедр українознавства у Харківському та Новоросійському державних університетах».

- (ВФ) В Києві відбулось таємне засідання російських монархічних та націоналістичних організацій в Україні. На засідання було ухвалено рішення про активізацію всіх проросійських сил на Україні та про можливість «відсторонення» від влади П. Скоропадського, як правителя, який веде згубну для «справи відновлення єдиної не більшовицької Росії» політику.

29 вересня

- Капітуляція Болгарії в 1-й світовій війні.

кінець вересня

- 1-ша козацько-стрілецька дивізія дислокувалася наступним чином: штаб, 1-й полк, обозна валка, гарматний дивізіон, саперна та кінна сотні – Володимир-Волинський; 4-й полк, запасний курінь – Луцьк; 3-й полк – Ковель. 2-й полк на чолі з полковником Перликом відправлено на Чернігівщину для військових акцій проти партизан.

Початок жовтня

- (РФ) У Києві відбувався з’їзд колишніх членів Державних дум та Державної ради, Церковного собору, земств, політичних партій. Врешті, вдалося створити «Раду державного о’юєднання Росії» (РДОР) — найбільш представницький орган антибільшовицьких сил того часу. У «РДОР» входило по 5 представників від Державної думи, Державної ради, земств, міської самоврядності торговельно-промислових, церковних і академічних кругів, землевласників і фінансистів — всього 45 чол. Згодом, до нього увійшли представники ПРОТОФІСу, Союзу земельних власників та кадетів. Першим головою Ради був обраний октябрист барон В. Меллер – Закомельський, а заступником давні політичні опоненти - кадет П.Мілюков і монархіст О. Кривошеїн (згодом змінив Закомельского на посту голови), також активними членами були: С. Маслов , князь Є. Трубецькой , граф В.  Бобринський , О. Масленніков , А. Хрипунов , М. Маргуліес . Незважаючи на те , що більшість членів Ради були монархістами і відстоювали ідеї конституційної монархії, офіційно Рада стояла на принципі «непредрешенчества» - на думку членів Ради, визначити форму правління в Росії після перемоги над більшовизмом мав би сам російський народ через вибори до Установчих зборів на основі «загального, прямого , рівного і таємного виборчого права».

- (РФ) В Києві був заснований проросійський «Киевский Национальный Центр» (до його належали: група В. Шульгина, Позапартійний блок російських вибор­ців, Клуб російських націоналістів, товариство «Русь», опозиційне крило кадетів з Є. Єфімовським та С. Левитським та ін.), котрий ставив своїм найближчим завданням «боротьбу з українською самостійністю», а до Гетьмана та українського правительства ставився надзвичайно вороже.

- (РФ) У Києві створений Український кооперативний страховий союз («Страхсоюз») - центральна міжкооперативна  установа з завданням організації кооперативного страхування різних видів. Статут Страхсоюзу передбачав досить широке страхування від усяких нещасть  людей, рухомого й нерухомого майна; членами союзу могли бути союзи кооперативів України й взагалі різні кооперативні організації. Кожен член був зобов’язаний виплачувати таке число паїв, яке йому визначали загальні збори, відповідальність членів, крім паїв, дорівнювала подвійній сумі забезпечених премій.

2 жовтня

- (ВФР) Рада Міністрів УД затвердила тимчасове положення про утворення міських дум і проведення виборів до них. Також був прийнятий закон «Про вибори в земства» (закон був підготовлений спеціальною комісією на чолі з князем О. Голіциним (ПРОТОФІС) ще в серпні, але через «серпневі домовленості» Гетьман розпустив комісію, а законопроект передав на доопрацювання до Конституційної Асамбле)ї. Нові закони передбачали проведення виборів до земств і міських дум в листопаді-грудні 1918 р. Дія законів розповсюджувалась на всі, за винятком Холмщини, регіони України. У 8 губерніях і 2 округах передбачалось обрати 6559 гласних (депутатів) 108 повітів і 4818 гласних 169 міст. У свою чергу повітові гласні мали обрати 829 гласних губернських і окружних земських зборів. Однак провести нові вибори до земств і міських дум не вдалося через складну політичну ситуацію в наступні місяці.

5 жовтня

- У Києві розпочалися переговори між гетьманським урядом і делегацією Криму щодо умов входження півострова до складу Української Держави.

6 жовтня

- Урочисто відкрито Київський державний український університет.

8 жовтня

- Розпочались бої 2-го Запорізького пішого полку біля села Каменського на Стародубщині проти частин більшовицьких партизан (завершились 10 жовтня).

- (РФ) В Катеринодарі від запалення легень помер головнокомандувач Добровольчою армією генерал Михайло Алексєєв. Пост головнокомандуючого Добровольчою армією зайняв генерал Антон Денікін, об'єднавши в своїх руках військову і цивільну владу.

9 жовтня

- (РФ) було створено «Ужгородську Народну Раду Русинів Угорщини» (українську організацію в Угорщині). Вона підтримувала угорців у боротьбі за суверенітет, а для русинів (українців) домагалася автономної республіки в її складі.

10 жовтня

- У Відні відбулась нарада Української парламентарної репрезентації Галичини, на якій обговорено політичну ситуацію в Австро - Угорщині і скликано на 18 жовтня з’їзд «мужів довір’я»

14 жовтня

- Був урочисто відкритий Таврійський університет в місті Сімферополі. Створений університет був завдяки ініціативі Соломона Самойловича Крима

- На з'їзді Вільного козацтва у Чигирині делегати від 5 українських губерній і Кубані обрали отаманом Вільного козацтва П. Скоропадського. Цього ж дня він видав Універсал про відновлення козацтва в Україні. Згідно універсалу в кожному з перерахованих губерній створювався козацький кіш (4-6 тис. осіб), який мав виконувати роль прикордонних військ. Очолювала Українське козацтво Велика Козацька Рада, головою якої був Гетьман, якому підкорялися призначені ним кошові отамани. Обиралися отамани з найкращих військових та з представників славнозвісних козачих родин. Протягом, тільки, перших шести місяців до реєстру Вільного козацтва було записано близько 150 тисяч сімей. Від Скоропадського козацтву було надано деякі пільги та було здійснено велику кількість різноманітних заходів, спрямованих на те, щоб поновити козацькі організації, які повинні були розглядатися як окремий стан населення і великий кадр армії.

16 жовтня

- Завершення мобілізації. Результатом якої став призов під зброю 75 тис. чоловік. Соціалісти та агенти більшовиків відразу починають розповсюджувати серед мобілізованих чутки, що серед них земля розподілятися не буде. В продовж наступних 3 місяців з війська дезертирує 25 тис. чоловік.

- Взяття повстанським загоном Махна селища Гуляй-Поле (вибитий звідти 19 жовтня гетьманськими та австрійськими військами)

- З’їзд борошномелів Таврії ухвалив рішення про приєднання Криму до України.

- (ВФ) Відбулось спільне засідання лідерів всіх монархічних та проросійських партій і рухів в Україні (РДОР, «Киевский Национальный Центр», Партія народної свободи (кадети), ПРОТОФІС, Союз земельних власників, товариство «Русь», «Монархический блок»,  «Союз возрождения России», «Наша Родина». Було ухвалено рішення про їхнє об’єднання під егідою РДОРу. Також було прийняте рішення про налагодження контактів з Доб.армією Денікіна та Тимчасовим Всеросійським урядом (Уфимською Директорією).

- (РФ) Під тиском Антанти імператор Австро-Угорської імперії Карл I видав маніфест, в котрому визнав право народів, що населяли імперію на самовизначення. Цього ж дня ним було заявлено про намір створит союзну державу чотирьох народів - австро-німецького, чеського, південнослов'янського і українського. На всій території Габсбургської імперії маніфест був сприйнятий як сигнал до утворення національних держав.

17 жовтня

- (РФ) Рада Міністрів ухвалила постанову «Про організацію добровольчих дружин». Вони мали формуватися губернськими, повітовими старостами та місцевими отаманами за державний кошт. Цього ж дня МВС було виділено 5 млн.карб. для організації добровольчих дружин.

- (ВФР) «Записка семи» Виступ Голови Дердавного Сенату  та частини Ради Міністрів УД за проросійський курс. В записці наголошувалось про необхідність входження на федеративних правах у склад небільшовицької Росії, об’єднання українських військ з білогвардійським у боротьбі проти більшовиків та про незгоду підписаних міністрів з політикою Гетьмана, що до так званих «серпневих домовленостей» з Петлюрою та укр.партіями. Записку підписали Голова Державного Сенату М. Василенко, міністри: А. Ржепецький, С. Гербель, В.  Зеньківський,  С. Мерінг, Державний контролер Г Афанасьєв, Державний секретар С. Завадський. Ця політична позиція міністрів довела, що визнання самостійності України для них було ситуативним, як необхідний етап до федеративної парламентської чи монархічної Росії. З їхньою позицією не погодився кадет ча член гетьманської Української народної громади, Міністр шляхів сполучення  Б. Бутенко, який повідомив про підтримку Гетьмата і про вихід з Партії народної свободи (кадетів).

- (РФ) Ф.Лизогуб зібрав неофіційну нараду членів кабінету. У вступній промові він наголосив, що з огляду на надзвичайні обставини, котрі в даний момент переживає Україна, уряд має подати у відставку, аби дати можливість «його Світлості пану Гетьману» сформувати новий кабінет відповідно до зміни як зовнішнього, так і внутрішнього становища Української Держави. Під час обговорення цього питання висловлювалися побоювання, що такі зміни можуть бути згубними для України. Зрештою Ф.Лизогубу було доручено вручити гетьману подання про відставку. Увечері П.Скоропадський її прийняв. Він звернувся до міністрів зі словами подяки за роботу й просив залишатися на посадах до затвердження нового складу кабінету.

- (РФ) Угорський парламент проголосив незалежність Угорщини, котра залишилась пов'язаною з Австрією лише особистою унією.

18 жовтня

- Публікація «записки семи» в газеті «Київська Мисль»

- Затвердження гетьманським урядом виборів керівництва та викладачів Катеринославського університету (заснування університету).

- Робітничий з’їзд у Сімферополі ухвалив рішення про приєднання Криму до України.

-  У Львові розпочалась «конституанта» — представницькі збори всіх українських депутатів австрійського Парламенту, на якій з українських послів Галицького і Буковинських Сеймів, представників політичних партій Галичини і Буковини, духовенства і студентства було утворено Українську Національну Раду (УНРада) — політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії. Метою створення УНРади було здійснення права на самовизначення українських земель у Австро-Угорській імперії. Усього кількість членів УНРади дорівнювала 150 (планувалось: всього - 226, з них (пропорційно до відсотку від загальної кількості громадян) українці - 160, поляки - 33, євреї - 27, німці - 6). Згодом УНРада отримала контрольні і законодавчі компетенції Парламенту Західно-Української Народної Республіки, Державний Секретаріат (уряд) також мав відповідати перед нею.

- Гетьман П. Скоропадський зустрівся з  Петром  Дорошенком, якому поручив сформувати новий коаліційний уряд  «в порозумінні з українськими національними партіями» при тому залишивши «певних» попередніх міністрів.

19 жовтня

- (РФ) УНРада проголосила Українську державу (в складі трансформованої на конфедерацію незалежних держав всіх складових націй Австрійської імперії) на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття. Було вирішено виробити демократичну конституцію та обрано президента Української Національної Ради, яким став Євген Петрушевич.

20 жовтня

- На засіданні Київського обласного Союзу земельних власників відбувся розкол Союзу на середніх та дрібних власників та на великих земельних власників. Дрібні та середні власники  «Союзу земельних власників» на чолі з М. Коваленком передали Гетьману «Меморандум хліборобів – власників і козаків усієї України» в якому зазначалось, що Україна має бути незалежною та суверенною державою з парламентарно – демократичним устроєм. Також зазначалась, що Союз виступає за українську мову, як державну; за автокефалію української православної церкви; за створення національної армії; за збереження принципу приватної власності, але за негайне проведення аграрної реформи в інтересах широких верств селянства на основі примусового викупу землі та за формування національно – демократичного уряду. Дрібні та середні власники взяли назву «Всеукраїнський союз хліборобів – власників (селян)».

- (РФ) Головний комітет партії кадетів в Україні за участю П. Мілюкова цілком солідаризувався з позицією семи міністрів. У резолюції зазначалося, що з огляду на «близьке об’єднання Росії на нових основах» перебування кадетів у кабінеті міністрів є недопустимим.

21 жовтня

- Гетьман П. Скоропадський прийняв надзвичайну місію Кубанського крайового уряду на чолі з полковником В. Ткачовим.

- За угодою з УНДС було представлено та затверджено Гетьманом П.Скоропадським новий склад кабінету міністів:


  • Голова Ради Міністрів (Отаман - міністр) – Дорошенко Петро Якович – (безпартійний)


  • Міністр закордонних справ – Дорошенко Дмитро Іванович (УПСФ)
  • Військовий міністр – Рогоза Олександр Францевич (безпартійний)
  • Морський міністр – Білинський Михайло Іванович (безпартійний)
  • Міністр внутрішніх справ – Скоропис – Йолтуховський Олександр Філаретович (УДХП)
  • Міністр фінансів – Михайло Іванович Туган-Барановський (УПСФ)
  • Міністр торгу й промисловості – Бородаєвський Сергій Васильович (УНДС)
  • Міністр праці – Славинський Петро Антонович (УПСФ)
  • Міністр шляхів сполучення – Бутенко Борис Апполонович (УНГ)
  • Міністр продовольства – Андрієвський Віктор Никанорович (УПХД)
  • Міністр юстиції – В’язлов Андрій Григорович (УПСФ)
  • Міністр віросповідань – Лотоцький Олександр Гнатович (УПСФ / УНДС)
  • Міністр народного здоров'я – Любинський Всеволод Юрійович (УНГ)
  • Міністр народної освіти та мистецтва– Стебницький Петро Януарійович (УПСФ)
  • Міністр земельних справ – Леонтович Володимир Миколайович (УНДС)

·         Міністр преси та пропаганди – Донцов Дмитро Іванович (безпартійний)


  • державний контролер - Прокопович В’ячеслав Констянтинович (УПСФ)
  • державний секретар – Шемет Сергій Михайлович (УДХП)

- Офіційне звернення Отамана – міністра Української Держави Петра Дорошенка до українського народу. У зверненні наголошувалось, що новий уряд стоїть на принципах українності, незалежності Української Держави, праві приватної власності та остаточному проведенні земельної реформи.

- Гетьман П.Скоропадський оприлюднив Грамоту до українського народу. В грамоті Гетьман закликав до співробітництва в справі будування Української Держави на твердих національних основах – перш за все українську національну демократію, представники якої увійшли до уряду.

22 жовтня

-  Міністр закордонних справ Д. Дорошенко виїхав до Німеччини, щоб заручитися згодою нового уряду М. Баденського не виводити німецькі частини до приходу військ Антанти. У Берліні Дорошенко зустрівся з міністром закордонних справ Німеччини Зольфом та канцлером Баденським, у розмові з якими переконався у неможливості будь-якої допомоги Україні з боку Німеччини. Ця поїздка остаточно переконала його в необхідності розриву з Німеччиною і встановлення відносин з державами Антанти (про що телеграфом доповів Гетьману). З Берліна Дорошенко виїхав до Швейцарії, маючи ряд телеграм від Є. Лукасевича про підготовлені переговори з представниками англійського та італійського урядів, а також прем'єр-міністром Італії Орландо. Проте виявилося, що повідомлення Лукасевича про бажання представників Антанти вступити у переговори з Україною були не точними. Тому в листопаді Д. Дорошенко повернувся до Києва.

25 жовтня

- Розпочався другий з'їзд промисловості, торгівлі та сільського господарства України (ПРОТОФІС), в якому брали участь близько 400 представників (закінчився 29 жовтня). На з’їзді колишній міністр продовольства С. Мерінг заявив, що: «промисловість в Україні можна відбудувати лише за умови, коли вона «економічно не буде відділена від решти областей колишньої Російської держави». Колишній міністр фінансів А. Ржепецький — «тільки буржуазія може бути надійною опорою уряду». Голова "ПРОТОФІСу" князь О. Голіцин взагалі різко засудив згоду Гетьмана на включення до складу уряду українських діячів.

Були розглянуті важливі питання щодо становища у різних галузях вітчизняної промисловості, зроблені відповідні доповіді та прийняті резолюції. Але всезагальна резолюція була досить несподіваною: з'їзд висловив про не підтримку нового уряду, через його сильну українскість та самостійність, наполягав на федеративному об'єднанні з Росією, мотивуючи це потребами української економіки, оскільки «повна ізольованість України в економічному та політичному відношенні призведе до загибелі народного господарства та закріпачення сильнішими державами. Майбутній національний розквіт економічних сил України, її багатство та щастя з'їзд вбачає у федеративному об'єднанні тих частин Росії, що нині розпалися».

26 жовтня

- У Києві відбувся з’їзд Української Демократично – Хліборобської партії (закінчився 28 жовтя) під проводом С. Шемета, М. Міхновського, В. Совача. По результаті з’їзду було ухвалено резолюцію. В резолюції зазначалось, що УДХП стоїть за незалежну Українську Державу з конституційним ладом. Також з’їзд висловив довіру новому складу Ради Міністрів та підтримку Гетьмана П.Скоропадського.

- (РФ) М. Шаповал зустрівся з А. Макаренком, який мав впливи серед залізничників (він був директором комерційного департаменту Міністерства шляхів і відомим діячем залізничної спілки), задля обговорення способів втілення в життя плану збройного усунення Гетьмана й підняття повстання проти його режиму. А. Макаренко розповів про наявність гурту прибічників збройного виступу, а сам М. Шаповал зазначив, що «Національний союз» абсолютно нічого не думає про озброєну боротьбу і в ньому про цю справу ні з ким не можна говорити, окрім В.Винниченка. Сторони домовились зустрітись на наступний день у більш ширшому колі.

- (РФ) В Києві була підписана торгівельна угода з Румунією, яка фактично відміняла економічну блокаду Румунії з боку України. Згідно торгівельної угоди до Румунії дозволялось (в строгій кількості) продавати: цукор, зерно під посіви, залізо й залізні вибори, сільськогосподарські машини, кальцієву соду. Румунська ж сторона мала поставити до України: вино, вапно, фрукти, рибу та ліс на паливо. Також мав відновитися пасажирський й товарний рух на залізницях, річках і Чорному морі.

-  (ВФ) Конституційна Асамблея направила на розляд Гетьмана П.Скоропадського проекти Законів «Про Державний Сойм (парламент) України» та «Про порядок організації та проведення виборів до Державного Сойму».

27 жовтня

- У Відні створено виконавчу делегацію Української Національної Ради (голова — Євген Петрушевич).

- (РФ) Відбулась таємна зустріч голови УНС В. Винниченка, есера М. Шаповала, А. Макаренка та генерала О. Осецького (начальника залізничної сторожі), на якій домовилися зібрати керівників українських військових формувань задля безпосередньої підготовки до повстання проти Гетьмана. Військовий план повстання було ухвалено по проекту ген. О. Осецького: «Повстання починається на периферіях, ближче до Галичини, а звідти наступає на Київ. Взагалі вся акція далі від Києва, щоб його повільно охватувати концентричними кругами, йти вперед, організуючи політично і адміністративно тил».

28 жовтня

- Бої в районі Хутора Михайлівського 2-го Сірого полку(полк. Перлик) проти більшовицьких підрозділів.

- Польська Ліквідаційна комісія у Кракові заявила свої претензії на владу в Галичині.

- (РФ) В умовах військової поразки і розпаду Австро-Угорської імперії створений влітку в Празі Національний комітет, в котрий увійшли представники всіх чеських політичних партій, оголосив про створення незалежної Чехословацької республіки, президентом котрої став відомий політичний діяч і філософ Томаш Масарик.

29 жовтня

- Відкриття Державної Військової академії. В академії передбачалося 3-х річний курс навчання, однак у зв’язку з початком війни проти сусідів (Польща та більшовицька Росія) цей термін тимчасово скоротили до 1 року.  Начальником академії було призначено професора Генерального штабу генерал-значковий Микола Юнаків, помічник та управитель справ академії – генштабу полковник Шевченко.

- (ВФ) Гетьман України П. Скоропадський розглянувши проекти Законів «Про Державний Сойм (парламент) України» та «Про порядок організації та проведення виборів до Державного Сойму», направив назад їх в Конституційну Асамблею для доопрацювання згідно його поправок та побажань.

30 жовтня

- (РФ) Початок розпаду Австро-Угорської імперії. В Угорщині розпочалась «Революція айстр» в Угорщині її рушійною силою були робітництво, інтелігенція, селянство, мешканці міст. На хвилі революційного піднесення, Міхай Карої (лідер угорських соціал-демократів) сформував новий коаліційний Уряд Угорщини, який намагався зберегти територіальну цілісність королівства і не бажав падіння монархії. 31 жовтня Парламент проголосив суверенітет Угорщини.

- В Мудросі на борту англійського лінкора «Агамемнон» представники Османської Імперії  підписала капітуляцію в 1-й Світовій війні.

- (ВФР) Під час таємної зустрічі організаторів «республіканської змови»  (В. Винниченко, М. Шаповал, А. Макаренко, О. Осецький) з командуванням (Є. Коновалець, А. Мельник) Окремого загону Січових Стрільців (ОЗСС), останні повідомили, що вони не готові повідомити своє рішення, спершу їм потрібно порадитись із січовиками на Січовій раді.

31 жовтня

- (ВФР) «Рада державного об’єднання Росії» на своєму таємному засідання прийняла рішення про підготовку антигетьманського повстання. Повстання планувалось розпочати в Києві, Одесі, Харкові та інших містах. Для цього в ці міста були відправлені спеціальні емісари для таємної агітації в гетьманських військах. Особливе завдання було доручено М. Ацакатову та Ф. Келлеру – вони мали таємно сформувати військові дружини з офіцерів, які вербувались в Південну білогвардійську армію (Вербувальні пункти Південної армії відкрито діяли в Україні. Вона мала складатися з кількох корпусів, один з яких – Воронізький формувався в Україні і мав стати прикриттям її північно-східного кордону від більшовицької експансії). Також була направлена делегація до члена «Уфимської Директорії» М. Астрова (який в той час перебував при Штабі Добровольчої Армії) з повідомлення про підготовку перевороту і підпорядкування «Ради державного об’єднання Росії»  Тимчасовому Всеросійському уряду (Уфимській директорії).

- (РФ) У Львові стало відомо, що до міста має приїхати Польська ліквідаційна комісія (створена 28 жовтня 1918 р. у Кракові), яка мала перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною і включити її до складу Польщі. Через це, УНРада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте австрійський намісник Галичини генерал К. Гуйн відповів категоричною відмовою. Тоді на вечірньому засіданні Українського Генерального Військового Комісаріату (УГВК) було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом.

Початок листопада

- Початок набору в юнацькі школи УД, людей віком до 25 років з середньою освітою.

Загалом в цей час існували такі юнацькі школи:

1) 1-ша Київська юнацька ім. гетьмана Б.Хмельницького піша школа(Начальник – генштабу ген.-хор. Богданович);

2) 2-га Київська юнацька піша школа(Начальник – генштабу ген.-хор. Максимів);

3) Полтавська юнацька піша школа(Начальник - генштабу ген.-хор. Анісімов);

4) Одеська юнацька піша школа(Начальник - генштабу ген.-хор. Кислов);

5) Чугуївська юнацька піша школа(Начальник - генштабу ген.-хор. Протазанів);

6) Київська юнацька гарматна школа(Начальник - генштабу ген.-хор. Промтов);

7) Одеська юнацька гарматна школа(Начальник - генштабу ген.-хор. Нілус);

8) Єлисаветградська юнацька кінна школа(Начальник - генштабу полковник Петренко );

9) Київська юнацька інженерна школа(Начальник - генштабу ген.-хор. Ельснер);

1 листопада

- «Листопадовий чин» - захоплення влади у Львові представниками української еліти. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські стрілецькі частини (близько 1400 стрільців і 60 старшин), очолювані полковником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у місті (крім залізничного вокзалу, що стало однією з помилок і причиною втрати Львова). Над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. Формальне перебрання влади відбулось після полудня, коли австрійський намісник Карл фон Гуйн підписав протокол, яким передав всю владу своєму заступнику В. Децікєвічу, який на основі цісарського маніфесту від 16 жовтня 1918 р. передав її Українській Національній Раді.

- Українська Національна Рада оголосила про створення з українських етнічних територій колишньої Австро - Угорщини незалежної Української держави і перехід до її представників влади у Львові, Станіславі, Тарнополі, Раві-Руській, Коломиї, Золочеві, Бориславі та інших містах Східної Галичини. Місцевим українським організаціям (у містах, повітах і селах) доручено взяти під контроль усі державні, крайові й громадські адміністративні установи. Подальшому піднесенню авторитету УНРади сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи в інтересах селян, введення 8-годинного робочого дня.  Повідомлялося про скликання у найближчій перспективі Установчих зборів для вирішення майбутнього державного устрою західноукраїнських земель.

- У Владивостоці відбувся IV-й Український Далекосхідний з’їзд, який ухвалив звернення до народів світу про право українського народу на самовизначення.

3 листопада

- Капітуляція Австро-Угорської імперії в 1-й світовій війні.

- (РФ) Початок революції у Німеччині. Після отримання наказу німецького командування про вихід кораблів у відкрите море для ведення бою з англійським флотом, моряки і солдати кільського гарнізону організували демонстрацію протесту і відмовились виконати наказ. Наступного дня демострація, підтримана робітниками Кіля переросла у повстання всього флоту, локалізувати і придушити котре не вдалось, - воно почало поширюватись на інші міста Німеччини і переросло в Листопадову революцію, котра привела до повалення монархії Гогенцоллернів і проголошення Німеччини республікою.

- Регентська рада у Польщі оголосила незалежність країни.

- У Чернівцях відбулось, організоване Українським Крайовим Комітетом Буковини, Буковинське народне Віче. На зборах були присутні понад 10000 осіб з усіх повітів Буковини. Результатом Віче стало проголошення возз'єднання Північної Буковини (загалом Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Комполунзького повітів) із Українською державою в Галичині та подальшу Злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею».

- (РФ) На ст.Скороходові поблизу Полтави П.Скоропадський зустрівся з донським отаманом генералом П.Красновим. Йшлося про можливу координацію дій у боротьбі проти більшовиків, ставлення до Добровольчої армії тощо.

4 листопада

- До Ясс (Румунія) на переговори з представниками Антатни прибув гетьманський уповноважений посланець, дипломат Іван Якович Коростовець. Представники Антанти зустріли його досить насторожено, виходячи з того, щоУкраїна не може бути визнана самостійною, а як союзниця Німеччини — навіть нейтральною. Врешті висунули вимогу змінити уряд, вилучивши звідти пронімецьких міністрів. А ставлення до України пов’язали з її подальшою політикою. Складність становища І. Коростовця полягала в тому, що послами держав Антанти він сприймався як приватна особа. І розмови з ним вони просили не вважати за переговори, хоч обіцяли їх зміст передати своїм урядам. На можливу самостійність України найбільш ліберально дивився американський дипломат Вопіка, посилаючись на декларацію президента Вільсона, яка передбачала право народів на самовизначення.

- (РФ) За умовами капітуляції, о 15:00 Австро-угорські війська припинили бойові дії на усіх фронтах.

- (ВФ) В Білій Церкві, де розміщувався Окремий загін Січових Стрільців (ОЗСС), відбулась таємна Січова рада Стрільців. Є. Коновалець виніс на розгляд ради питання підтримки повстання проти Гетьмана. Більшісь ради (і власне сам Є. Коновалець) висловились проти повстання.  Було прийнято рішення, що Гетьман України є законною владою та діє в інтересах України та її народу. Січова рада також вирішила звернутися до Гетьмана з питанням подальшого перебування ОЗСС в Україні у світлі подій в Галиччині, а також повідомити про можливі антидержавні дії, котрі проводять ряд діячів так званого «Українського національного союзу» на чолі з громадським діячем В. Винниченком та підкреслити що Січові Стрільці завжди стояли на захисті інтересів України та були борцями за її волю та добробут.

5 листопада

- (ВФ) Відбулась зустріч Гетьмана П. Скоропадського з делегацією Січових Стрільців на чолі заступником командира ОЗСС А. Мельником. На зустрічі А. Мельник повідомив результати засідання Січової ради, зокрема про підготовку В. Винниченком, М. Шаповалом, А. Макареноком та ген. О. Осецьким збройного повстання, а також про бажання Січовиків відправитись до Львова на допомогу галичанам у боротьбі з поляками. П.Скоропадський подякував Січовим Стрільцям за вірність Гетьману і Українській Державі, а також погодився на відправку ОЗСС в Галичину (вказавши, що дасть негайний офіційний наказ про передислокацію ОЗСС до Києва і звернеться до Міністра шляхів сполучення Б.Бутенка про виділення для цього необхідних потягів та вагонів).

- (ВФ) Гетьман П. Скоропадський наказує начальнику Штабу Гетьмана О. Аккерману та начальнику Осібного (Особливого) відділу Д. Бусло у взаємодії із Державною Вартою провести арешти всіх членів змови про збройне повстання проти Гетьмана. Надвечір були заарештовані В. Винниченко, М. Шаповал, А. Макаренко, генерал О. Осецький, Ф. Швець. Протягом наступних декількох днів було проведено ще декілька арештів прихильників повстання серед політиків та військовиків (О. Стокоза, О. Янко, Ю. Чайковський, П. Дідушок, О. Мицюк, В. Кушнір, П. Андрієвський, І. Кульчицький та ін.).

- Розпочався ІІ Всеукраїнський з’їзд земельних власників (закінчився 7 листопада). На нього з’їхались близько 1000 делегатів з різних регіонів України. Головою засідань обрали селянина Олександрівського повіту Г.Сидоренка. Основними питаннями, що виносилися на обговорення зібрання були – ухвалення статуту Всеукраїнського союзу земельних власників, земельна реформа, організація самооборони на місцях і сільськогосподарська кооперація. Організатори, порушивши обіцянку, дану гетьманській владі, допустили виступ монархіста-чорносотенця В. Пуришкевича, який відстоював «неподільність Росії». На з’їзді відбувся остаточний розкол Союзу земельних власників на дрібних і середніх та великих землевласників.

- Указ про формування Окремої пішої бригади на Чернігівщині.  Для активної боротьби з ворожими повстанськими формуваннями.

У склад бригади включено 2-й Запорізький піший полк(полк. П.Болбочан) та 2-й Сірий полк(полк. Перлик). Додатково передбачалося створення на базі кінної сотні запорізького полку, кінного дивізіону(2 сотні).

6 листопада

- (РФ) Гетьман П. Скоропадський прийняв представників Української Національної Ради Й. Назарука і В. Шухевича. Делегати просили в голови Української Держави допомоги у протистоянні польськими агресорами та обговорили можливість об’єднання західноукраїнських земель з Надніпрянською Україною. Уряд Гетьмана, згідно бюджетного зведення, виділив з державної скарбниці графою надзвичайних видатків в допомогу ЗУНР 6 млн. карб., кілька вагонів одягу, взуття, зброї, цукру, 10 млн. австрійських крон. Крім того, нелегально в розпорядження Української Галицької армії (УГА) було надано летунську сотню, а також перейти кордон на допомогу ЗУНР мав Окремий загін Січових Стрільців.

- (ВФ) На засіданні Українського національного союзу, його члени закликали Гетьмана негайно звільнити «несправедливо» заарештованих В. Винниченка, М. Шаповала, Ф. Швеця та інших. Також було обрано т.в.о. Голови УНС Дмитра Одрину (УПСР(ц.т.)).

- Крайовий Комітет Української Національної Ради в Чернівцях на чолі з Омеляном Поповичем перебрав владу на українській частині Буковини.

- Початок окупації Північної Буковини румунськими військами.

- Німецька влада передала кораблі Чорноморського флоту Українській Державі.

- (ВФ) Отаман – міністр П. Дорошенко, С. Петлюра та лідери УНДС закликали Гетьмана змилитись та відпустити ув’язнених органзаторів «республіканської змови» (саме така назва закріпилася за невдалим заколотом соціалістів з УНС, через їхні плани відновити УНР). На що Гетьман продемонстрував докази та їхні зізнання у підготовці повстання і сказав, що в найблищі дні має відбутись справедливий суд над заколотниками і Гетьман прийме любе рішення суду (Суд планувався на 13 листопада, але через повстання проросійських сил, суд відбувся лише в грудні).

- (ВФ) «Рада державного об’єднання» створює так звану «Київську Директорію» - свій координаційний та виконавчий орган, який після повалення Гетьмана мав перебрати всю повноту влади в Україні. До складу КД ввійшли князь О.Голіцин (голова Директорії, відповідальний за повстання в Харкові), В.Шульгін (відповідальний за повстання в Києві), Б.Пелікан (відповідальний за повстання в Одесі), О.Бобринський, Д.Григорович-Барський (кадет), граф Д.Гейден (СЗВ), В.Меллер - Закомельський , О.Кривошеїн, П.Мілюков. При обговоренні персонального складу Директорії відбулись гострі суперечки між членами РДОРу (Київський нац.центр та Союз відродження Росії вимагав, щоб Директорія складалась з їхніх представників, проте більшість вирішила включити до Директорії представників ПРОТОФІСу, Зоюзу земельних власників, кадетів та ін. Це було зроблено задля ширшої підтримки Директорії населенням (Київський нац.центр, Союз відродження Росії, товариство «Русь», «Монархічний блок» складався здебільшого з росіян – емігрантів, які втекли з Росії від більшовиків. ПРОТОФІС, Зоюз земельних власників, Партія народної свободи (кадети) в основному ж складався з «місцевих» проросійських політиків і землевласників). 

7 листопада

- Частина делегатів Союзу земельних власників (дрібні та середні землевласники) на чолі з М. Коваленком провела установчий з’їзд нового Всеукраїнського союзу хліборобів власників (селян), який підтримував політику Гетьмана.

8 листопада

- (РФ) В м.Стара Любовня під проводом  відбулось багатотисячне народне Віче, на якому русини - українці так званої «Пряшевщини» (української етнічної території в комітатах: Земплен, Абауй- Торна, Шарош, Спиш) створили «Руську Народну Раду» (РНР),яку очолив М. Якуб’як, ухвалено Маніфест до русинів Угорщини з основними гаслами відриву від Угорщини та об’єднання з Україною. В середині листопада РНР перенесла свій центр до Пряшева, де 19 листопада 1918 р. скликала чергове масове віче. На ньому були схвалені резолюції про вільне самовизначення українського народу на своїх етнічних землях, повну національну свободу поряд з іншими народами Угорщини. РНР винесла протест проти можливості розриву національної території і прилучення Підкарпадської України проти волі його населення до якоїсь іншої держави, окрім української. Пряшевська РНР домагалася окремого національного представництва на Мирній конференції в Парижі.

- (РФ) На свято св. Дмитра, в  містечку Ясіня (Підкарпатська Україна), в ході масової демонстрації, народні збори жителів Ясіні та навколишніх сіл оголосили Гуцульщину незалежною від Австро -Угорщини, проголосували за возз'єднання закарпатської Гуцульщини з Україною і обрали Гуцульську Народну Раду (ГНР), головою якої став Степан Клочурак. До неї увійшли 42 депутати - 38 українців, 2 німці і 2 євреї . Це був законодавчо - представницький орган. Був утворений і виконавчий орган - Головна управа. Її комісії ( військова , адміністративна , продовольча , лісова , торговельна , шкільна ) виконували функції «міністерств». Було створено загін місцевої міліції - «Народну оборону». Угорська адміністрація, жандармерія і прикордонна охорона були розпущені. Гуцульська Республіка мала намір увійти до складу Західно - Української Народної Республіки (ЗУНР) і активно співпрацювало з її урядом. Уряду ЗУНР було передано бажання ясінчан возз'єднатися з Західно-Українською Народною Республікою. Незважаючи на те , що Західно -Українська народна Республіка вела тоді війну з Польщею на території сусідньої Галичини , однак Дмитро Вітовський пообіцяв гуцулам допомогу.

9 листопада

- Гетьман визнає владу УНРади на території Галиччини, Буковини та Закарпаття. Послом Української Держави до Львова відряджають Г. Сидоренка.

- Українська Національна Рада утворила свій тимчасовий виконавчий орган на чолі з Костем Левицьким, який 13 листопада 1918р. було перетворено на уряд - Державний Секретаріат ЗУНР (згодом ЗОУД).

- (РФ) В ході Листопадової революції в Німеччині рейхсканцлер Максиміліан Баденський не отримавши згоду і не попередивши кайзера , самочинно оголосив про зречення кайзера Вільгельма ІІ від обох престолів (прусського та імперського). Через кілька годин сам принц Макс Баденський був змушений піти у відставку усвідомивши, що реальний контроль над ситуацією може здійснювати тільки лідер СДПН, Фрідріх Еберт. Вільгельм ІІ погодився на зречення тільки після того , як начальник Ген.штабу, генерал- квартирмейстер Вільгельм Гренер поінформував імператора про те , що солдати повернуться під контроль влади тільки під командуванням Пауля фон Гінденбурга , але вони будуть виразно проти того , щоб повернути Вільгельму трон. Цього ж дня німецькі соціал-демократи проголосили створення Німецької республіки, а комуністи - Німецької соціалістичної республіки. Наступного дня соціал-демократ Фрідріх Еберт зформував Раду народних уповноважених і Тимчасовий уряд, але протиріччя між соціал - демократами і лівацькими партіями поставили Німеччину на поріг громадянської війни.

10 листопада

- Прийнято рішення про відправку Січових Стрільців до Кам’янця-Подільського «для польових маневрів». Насправді Січові Стрільці мали відправитись до Львова на допомогу галицьким українцям у війні з поляким, але не бажаючи ускладнення відносин з Польщею та Антантою, Гетьман не дає прямого наказу про передислокацію ОЗСС безпосередньо в Галичину. Було вирішено, що ОЗСС прибуде в Кам’янець – Подільський і тоді «так би мовити самовільно порушуючи наказ перейде р.Збруч і відправиться на Львів». Начальник генштабу полк. Сливинський видав усний наказ Є.Коновальцю про «бажаність появи його загону на теренах Галичини».

11 листопада

- О 5:10 ранку в залізничному вагоні маршала Франції Фердинанда Фоша в Комп'єнському лісі німецька делегація, очолювана депутатом рейхстагу Маттіасом Ерцбергером, підписала перемир'я з Антантою. Висунуті переможцями умови мали ультимативний характер і були безумовно прийняті Німеччиною. Через шість годин угода набула чинності - об 11-й годині 11-го дня 11-го місяця 1918 року закінчилась Перша Світова війна. Капітуляція німецьких військ: припинення військових дій, здача Німеччиною сухопутного і морського озброєння, вивід військ з окупованих територій (зокрема з України). Закінчення першої світової війни. У Німеччині Комп'єнське перемир'я було сприйняте як національне приниження, натомість у Франції воно сприймалося як торжество історичної справедливості і як вияв військової могутності та провідної ролі у світі країни, яка на своїх плечах винесла основний тягар війни.

- У Ялті утворено Українську крайову раду в Криму.

- Румунські війська під командуванням генерала Якоба Задіка захопили Чернівці, а згодом, долаючи опір тільки поганоозброєних загонів самооборони, окупувало всю Північну Буковину. 

- Польські легіонери вибили з Перемишля український гарнізон. 

- (РФ) Під час революції в Австро – Угорщині, імператор Карл I Габсбург був змушений зректися влади в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині. При цьому імператор оголосив, що «відсторонюється від управління державою», підкреслюючи, що це не є зреченням від престолу.

12 листопада

- Гетьман України П. Скоропадський узаконив автокефалію української православної церкви.

- (РФ) Після зречення влади імператором Австро-Угорщини Карлом I,  у Відні Тимчасовий уряд Австрії, обраний Національною Асамблеєю, офіційно проголосив республіку в Австрії (офіційна назва – Республіка Німецька Австрія). Національна Асамблея заявила, що «Німецька Австрія є демократичною республікою» і «Німецька Австрія є частиною Республіки Німеччина». 22 листопада, Національна асамблея офіційно проголосила, що всі етнічні райони Цислейтанії підпорядковуються Німеччині. Проте, Антанта, виступила проти такого об'єднання і Німецька Австрія була в значній мірі безсила протистояти військам Італії, Чехословаччини, і Королівства сербів, хорватів і словенців. 10 вересня 1919 року канцлер Карл Реннер, підписав Сен-Жерменський мирний договір,  який був ратифікований Парламентом 21 жовтня. Згідно з його положеннями, назва республіки була змінена з «Німецької Австрії» на «Австрія» і будь-які спроби країни об'єднання з Німеччиною були заборонені.

- (ВФР) У зв’язку з участю УПСР (ц.т.) у підготовці повстання проти Гетьмана з лав партії вийшли представники «правого крила» партії (які не підтримували повстання і схвалювали «серпневі домовленості»): Є. Архипенко, П. Пилипчук, О. Ковалевський, С. Остапенко, К. Вронтовський - Сивошапка, В. Корольов та інші. Згодом вони створили Українську народно – республіканську партію (УНРП). У своїй програмі нова партія підтримувала рішення аграрного питання шляхом примусового викупу державою поміщицьких земель, вимагала забезпечення підприємствам «нормальних умов фінансово-комерційної діяльності» під час проведення аграрної реформи, виступала проти соціалізму, вимагала скликання Державного Сойму та орієнтувалася на Антанту. Керівним органом став нової партії став ЦК, були створені провінційні партійні комітети, опублікована програма УНРП.  Будучи прихильницею будівництва українського державності, партія виступала проти федеративного зв'язку з Росією, бачачи головну задачу в боротьбі з більшовизмом і анархією. Лідером партії був обраний  Є. Архипенко, згодом його змінив П. Пилипчук. Також партія увійшла до Українського національно – демократичного союзу (який підтримував Гетьмана). 20 січня 1919 р. ЦК УНРП прийняла резолюцію «про поточний момент», в який підтримувала Гетьмана у боротьбі з більшовиками.

- (РФ)  на своєму з’їзді у м.Скрентон (штат Пенсильванія, США)  Американська Руська Народна Рада (АРНР) - організація закарпатських емігрантів у США, вихідців із Підкарпатської Русі висловилася за приєднання Закарпаття до щойно створеної Чехословаччини. Ще у липні 1918р., на з’їзді АРНР була висловлена думка, що  у разі неможливості здобуття політичної незалежності Підкарпатської Русі (або її автономії), потрібно прагнути до об’єднання з Галичиною та Буковиною в одній державі. Однак, коли ці вимоги у жовтні 1918 р. були доведені до президента В. Вільсона, то з його боку вони були розцінені як непрактичні. Саме В. Вільсон підштовхнув АРНР до вступу у «Середньоєвропейський демократичний союз», головою якого був Т. Масарик. Під безпосереднім впливом чесько-словацького політичного союзу, політика українсько-чеського зближення, проголошена на з’їзді АРНР в Скрентоні призвела до «листопадового плебісциту» української громади США, який пройшов під гаслом «Угро-руська країна буде незалежною державою в етнографічних кордонах у федерації з Чеською республікою». Плебісцит  пройшов у всіх карпато-руських парохіях США з результатом: 67% за Чехословаччину, 28% за Україну, 5% інше (Угорщина, Галичина, Росія, самостійність). 

13 листопада

- Українська Національна Рада у Львові ухвалила тимчасовий закон «Про державну самостійність українських земель колишньої Австро–Угорської імперії». Ним за державою закріплювалася назва — Західно - Українська Народна Республіка (ЗУНР), окреслювалися кордони («Простір Західно -Української Народньої Республіки покривається з українською суцільного етнографічною областю в межах бувшої австро-угорської монархії – то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковини та з українськими частинами бувших угорських комітатів: Спиш, Шариш, Земплен, Унґ, Берег, Угоча та Мараморош – як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга»), затверджувався герб і прапор, сувереном влади визначався народ, що обирає своїх представників до Установчих зборів. Ухвалено закон про обов’язкову військову службу громадян ЗУНР.

- (РФ) Парламент Угорської Народної Республіки прийняв Маніфест про право слов'янських народів, які проживають на її території створювати свої національні автономії. Цим правом скористалися і русини (підкарпатські українці), що почали рух за утворення автономної республіки. Під впливом очолюваної Августином Волошиним «Ужгородської Народної Ради Русинів Угорщини», русини - українці повсюдно приймали рішення за створення Русинської автономної республіки.

- Сформована в Києві «Советом государственного объединения России», російська офіцерська дружина та «Київська Директорія», вчиняє заколот. В проросійських газетах виходить «Відозва до жителів Півдня Росії», в якій вказується, що Гетьман втратив всю легітимність влади і має бути заарештований за антидержавну та антинародну політику відокремлення України від Росії. Також вказувалось, що в Києві проголошена нова влада «Київська Директорія», яка діє в чіткому порозумінні і під покровительством Тимчасового Всеросійського Уряду (Уфимської Директорії).

Сподіваючись на низьку боєздатність новосформованих українських військ, нейтралітет або лояльність офіцерів (переважна частина – з колишніх російських офіцерів), відсутність переважної частини української армії та нейтралітет німців. Сердюки змогли спочатку обмежити масштаби виступу, потім, після активізації частин київського гарнізону придушують заколот (вже на ранок 14 листопада). На кінцевому етапі Петлюра вмовляє деякі німецькі частини  прийняти участь в придушенні заколоту, а Дорошенко домовляється з німецьким командуванням про відповідні накази.

З червня-липня 1918 року в поміщицькому середовищі почало зростати невдоволення діяльністю уряду у селянсько-земельному питанні, що обумовлювалося припиненням набігів, стягненням контрибуції, компенсацій збитків у потрійному і більшому розмірі. А також поступовими діями в напрямку земельної реформи. Це невдоволення дуже сильно зросло після оголошення умов земельної реформи. Одночасно серед едононедєлімців з серпня почало зростати невдоволення зближенням уряду з Петлюрою та частиною українських соціалістів навколо ідеї «незалежної Україні» (до цього уряд Гетьмана сприймали як місцевого антибільшовицького проросійського представника). Обидва ці середовища об'єдналися в намірі домогтися зміни розвитку подій, намагаючись або вплинути на гетьмана в напрямку зміни його політики, або змінити самого Гетьмана. До середини листопада їх стримувала підтримка гетьмана з боку німців, але після капітуляції Німеччини вони вирішили, що німці, швидше за все, залишаться нейтральними, особливо з урахуванням падіння їх боєздатності. У заколоті брали участь відносно незначна частина як офіцерів, які перебували в Києві, так і поміщиків, але найбільш радикальна. Особливо це стосувалося великих землевласників.

- Радянський уряд (РНК РСФРР) анулює Берестейський договір і відмовився надалі визнавати незалежність Української Держави.

-  Українською Національною Радою затверджено Конституційні основи новоствореної держави – «Тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії», згідно з яким новостворена держава отримала назву «Західно-Українська Народна Республіка» (ЗУНР). Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі Австро-Угорщини і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. км², населення - 6 млн осіб. Затверджено герб держави - Золотий Лев на синьому тлі, та прапор - блакитно-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.

14 листопада

- Гетьман Української Держави П.Скоропадський підписав Закони «Про заснування Української Академії наук в м. Києві».

- Державна Варта починає розслідування відносно учасників антигетьманського повстання та їх намірів. Розслідування та арешти прибічників відбувались, ще протягом місяця, після чого відбулись судові процеси над заколотниками. За результатами рослідувань (окрім арештів заколотників), Гетьман тимчасово заборонив діяльність на території України партій та організацій, які приймали участь у повстанні, зокрема це: Партія народної свободи (кадети), ПРОТОФІС, Союз земельних власників, Рада державного об’єднання Росії, Київський національний центр, «Монархічний блок», «Наша Батьківщина», Союз відродження Росії та ін.

- (РФ) На першому засіданні Національних зборів Томаш Масарик був обраний президентом Чехословацької Республіки.

15 листопада

- Бій біля с. Темирівка між загоном повстанців Махна (300 чол) та австрійсько-українським підрозділом (500 чол). В результаті розгром повстанців. Поранений Махно щоб не потрапити в полон закінчує життя самогубством. Повстанський рух в південній Україні дещо стихає.

- (ВФ) У зв’язку з антигетьманським повстанням і причетністю до цього кадетів, Гетьман П. Скоропадський відправляє у відставку Голову Державного Сенату М. Василенка. Через кілька днів новим Головою Державного Сенату було призначено С. Шелухіна.

- За угодою між німецьким командуванням починається формування Іноземного добровольчого легіону з німецьких добровольців (яких відбирають на рекомендацію самого німецького командування з найбільш боєздатних та найменш розпропагандованих частин). Початково склад набирається близько 3-х батальйонів піхоти, кінного ескадрону, 3-х батарейного дивізіону артилерії та інших допоміжних частин.

- (ВФ) Відбулась зустріч П. Скоропадського з делегацією українських кадетів, членів ПРОТОФІСу та Союзу земельних власників (головою делегації був М.Василенко). Делегація висловила обурення з приводу «антигетьманського повстання» запевнивши, що повстання готували лідери цих партій в таємниці від більшості членів партій, а також, що більшість українців – членів цих партій й надалі підтримують Гетьмана та рішуче засуджують повстання. Також делегація прохала Гетьмана дозволити проведення в Києві з’їздів їхніх партій для оголошення спільної заяви про засудження повстання.

-  У Сімферополі Голова пронімецького Кримського крайового уряду М. Сулькевич подав у відставку. На наступний день, на з’їзді представників міст, повітів та волосних земств був сформований новий (другий) склад Кримського крайового уряду на чолі з Соломоном Кримом (голова Ради міністрів, міністр землеробства й крайового майна). В його склад увійшли: М. Богданов (міністр внутрішніх справ), адмірал В. Канін (морськой міністр), генерал М. Будчик (керуючий військовим міністерством), В. Набоков (міністр юстиції), М. Винавер (міністр зовнішніх справ), П. Боровський (міністр праці, крайовий секретар і контролер, в.о. керуючого справами Ради міністрів), О. Барт (міністр фінансів), О. Стевен (міністр продовольства, торгівлі і промисловості, в.о. міністра шляхів сполучення, пошт, телеграфів і громадської роботи), С. Ніконов (міністр народної освіти і віросповідань, голова медичної ради при міністерстві внутрішніх справ), М. Колишкевич (керуючий крайовою канцелярією). У своїй діяльності уряд C. Крима спирався на підтримку Добровольчої армії та Антанти. Своїм завданням вважав зближення з усіма державними організаціями, які прагнули до «возз’єднання єдиної Росії», відбудови органів «громадського самоврядування» та переобрання їх згідно з законами Тимчасового уряду, скликання Кримського крайового сейму, проведення рішучої боротьби з більшовизмом з метою припинення зростання його впливу на маси.

- (ВФ) Гетьман П. Скоропадський підписав розроблені та доопрацьовані Конституційною Асамблеєю Закони «про Державний Сойм Української Держави» та «Про порядок організації та проведення виборів до Державного Сойму Української Держави». Згідно закону,  Державний Сойм проголошувався однопалатним парламентом (законодавчим ограном) Української Держави. Вибори до Державного Сойму було визначено провести в січні 1919 року, а перше засідання – не пізніше 15 лютого 1919 року. Спеціально для проведення виборів передбачалося створення Державного виборчого комітету (ДВК) при Державному Сенаті. Вибори мали відбуватися шляхом прямого, рівного, вільного, таємного, загального голосування по мажоритарній системі. Виборче право надавалось усім громадянам Української Держави віком від 21 року, крім позбавлених громадянських прав у судовому порядку. До Сойму мали бути обрані 450 депутатів. З них від Київщини (56 делегатів), Поділля  (54), Харківщини (55), Херсонщини (49), Волині (52), Чернігівщини (45), Полтавщини (51), Катеринославщини (46), Таврії (20), Холмщини, Підляшшя, Поліської округи (22). За законом Державний Сойм мав розробляти, а головне ухвалювати закони та передавати на затвердження Гетьману. Гетьман міг повертати закони на допрацювання, а також ветувати. Рада Міністрів також залишала за собою право розробляти закони, але їх мав затверджувати спочатку Державний Сойм, а тоді і Гетьман. Також на депутатів Держ.Сойму покладалась функція затвердження Конституції Української Держави, проект якої має представити Конституційна Асамблея.

15 - 17 листопада

- У Києві підписано договори про торговельні, консульські та морські відносини, залізничну та фінансову угоди між урядом Української Держави та надзвичайною місією Кубанського крайового уряду.

16 листопада

-  Українська Національна Рада у Львові ухвалила Закони: «Про тимчасову адміністрацію областей Захадно-Української Народної Республіки», «Про тимчасову організацію судів і власти судейської».

- (ВФ) Опублікована «Грамота до українського народу» Гетьмана П. Скоропадського,  в цьому документі різко засуджувалась спроба антигетьманського перевороту, наголошувалось, що рослідування перевороту буде прозорим та неупередженим, а винні понесуть справедливе покарання. А також вказувалось, що Гетьман та Уряд стоять на принципах незалежності України. Також Гетьман повідомив про підписання законів про створення парламенту Української Держави (Державного Сойму) та проведення виборів до нього, проголошувалося підтримка тих білогвардійських частин у війні з небільшовицькою Росією, які визнають незалежність Української Держави. А також Гетьман П. Скоропадський закликав український народ до припинення повстань проти влади, та долучитися до захисту та розбудови незалежної Батьківщини.

- (РФ) Угорський парламент скасував монархію і проголосив Республіку (Угорську Народну Республіку).

17 листопада

- (РФ) Гетьман П. Скоропадський одержав телеграму із Сімферополя від нового кримського уряду: «Сегодня вступило управление Крымом новое правительство запятая которое задачей выше всех стоящей считает возрождение единой великой России» Остаточне припинення  переговорів про об’єднання Криму з Україною.

- (РФ) Радянська Західна армія (в завдання якої входило встановлення контролю над Білорусією) та 2-га прикордонна дивізія перейшли радянсько – німецьку демаркаційну лінію в Білорусі і почали просування в слід за відступаючими німецькими військами та 10 грудня 1918 вступила до Мінська. Поляки в Литві та Білорусі створили організацію «Комітет захисту східних окраїн» (КЗВО) з бойовими підрозділами, сформованими з колишніх солдатів польських корпусів, і звернулися за допомогою до польського уряду. Указом польського правителя («тимчасового начальника держави») Юзефа Пілсудського від 7 грудня 1918 загони КЗВО оголошувалися складовою частиною Війська Польського під загальним командуванням генерала Владислава Вейтки.

18 листопада

- Захоплення більшовицькими партизанськими загонами ряду пограничних населених пунктів (Рильськ, Ямпіль та ін.).

- Указ про загальну мобілізацію 1 та 2 корпусів та їх висунення на західні кордони УД.

Аби не загострювати відносини з Антантою через конфлікт котрий розпочався в Галиччині, гетьман хоч і мобілізовує два західні корпуси, однак до активних дій проти поляків не вдається.

-  В умовах окупації Латвії німецькими, англійськими і російськими військами проголошено державну незалежність Латвійської Республіки; першим главою уряду обрано Карліса Улманіса.

- (РФ) Уряд графа Міхая Карої, проголосив Угорщину, яка вийшла з Габсбурзької монархії, республікою.

- (РФ) Після розгону Уфимської директорії російський адмірал О. Колчак проголошений Верховним правителем Росії, під владою котрого опинились Урал, Сибір і Далекий Схід. Білогвардійська армія Колчака, головна антибільшовицька сила на Сході Росії, була розбита Червоною Армією в лютому 1920 року.

20 листопада

- Війська 3-го армійського корпусу розташовуються вздовж Дністра. Україна надсилає до Румунії посла з пропозицію делімітації кордону в Бесарабії у відповідності до етнічного принципу та зазначенням про невизнання приналежності Бесарабії до Румунії.

- У Москві створено Тимчасовий Робочо-селянський уряд України на чолі з Юрієм П’ятаковим.

- (ВФ) Міністр внутрішніх справ О. Скоропис – Йолтуховський, підписав наказ, згідно з яким «тимчасово» заборонялась діяльність на теренах України партій та організацій, які приймали участь в «антигетьманському повстанні» (окрім проросійських монархічних організацій під заборону попала й кадетська партія, ПРОТОФІС, Союз земельних власників). 

21 листопада

- (РФ) Розпочались кровопролитні бої за Львів (біля м.Перемишля не змогли зруйнувати мости і польські війська (6 польських військових ешелонів) приїхали на залізничний вокзал у Львові), внаслідок чого УНРада та уряд ЗУНР переїхали до Тарнополя.

- Прибуття в Галичину  ОЗСС під командуванням от. Є. Коновальця.

22 листопада

- Маріуполь, який залишили німецькі війська, захопив білокозачий загін полковника Жирова.

24-29 листопада

- Завершальні бої за Львів. Прибуття ОЗСС (київських), не дало змоги розбити польські частини. Це призвело до втрати міста. На ранок 30 листопада польські частини контролювали все місто.

24 листопада

- 2-га повстанська дивізія зайняла невелике містечко Суджа, де 28 числа було проголошено Тимчасовий Радянський уряд України. Фактичний початок війни.

- (РФ) Комiсiя в справах вироблення проекту державного герба та державної печатки Української  Держави, до складу якої входили проф. Г. Нарбут , М. Бойчук, С. Завадський, М. Бiляшівський,  П. Зайцев і В. Модзалевський, схвалила проекти державного герба та державної печатки, висловивши деякі побажання стосовно дрібних змін у малюнках.

25 листопада

- З кінця листопада прискорюється зростання чисельності офіцерів військового часу в українському війську. Одночасно частина офіцерів, що була замішана у заколоті або співчутливо відносилася до нього та його цілей (або негативно до української ідеї), покидає свої частини та переважно від’їжджає до Криму, що спричинює напругу у стосунках з білим командуванням.

- Вторгнення англо-французького військового флоту у Севастопольській порт. Початок інтервенції країн Антанти в Криму.

- Було затверджено ухвалену Радою міністрів УД постанову про заснування Державного симфонічного оркестру імені М. В. Лисенка. Головним диригентом оркестру став відомий композитор та культурно-громадський діяч Олександр Горілий. У березні 1923 р. відбулася реорганізація товариства в Київську державну філармонію.

26 листопада

- (ВФ) Розпочались судові процеси над оранізаторами «республіканської змови» В. Винниченком, М. Шаповалом, А. Макаренком, ген. О. Осецьким, Ф. Швецем та іншими (тривали до кінця грудня 1918р.). На судових процесах обвинувачені, хто частково, хто повністю визнали свою провину, в результаті чого заколотників було засуджено на різні теміни ув’язнення. Але через прохання членів Уряду, громадських діячів та представників укр.партій, Гетьман своїм указом зменшив термін ув’язнення (а згодом в кінці 1919р., і взагалі амністував засуджених), велику роль у цьому зіграло й бажання Гетьмана не втратити прихильність гродаськості та українських національно – демократичних діячів.

27 листопада

-  Відкриття (перше засідання) Української Академії Наук у Києві. Першим її президентом було обрано Володимира Івановича Вернадського - природодослідника, мислителя і громадського діяча, секретарем — Агатангела Кримського. УАН об`єднала в своїх рядах вчених різного профілю. Відповідно до Статуту Академія мала 3 відділи: історико-філологічний, фізико-математичний та соціально-економічний, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку. Всі документи і видання повинні були друкуватися українською мовою. Серед перших академіків були Д. Багалій, В. Косинський, А. Кримський, М. Кащенко та інші. Не тільки українці могли зайняти відповідальну посаду, а також представники західно-українських і російських земель. На розвиток Академії гетьманський уряд виділив спеціальні кошти з казни держави. Так були організовані перші кафедри, які проводили науково-дослідні роботи. В Українській Академії наук сформувалося безліч наукових шкіл у галузі математики, механіки, астрономії, історії та інших наук.

28 листопада

- Перебуваючи в Нідерландах (куди втік рятуючись від листопадової революції в Німеччині), Кайзер Німеччини Вільгельм II під тиском начальника генштабу В. Гренера, офіційно відрікся від престолу.

- (РФ) Румунським окупаційним режимом було сфабриковане рішення т.зв. Генерального Конгресу Буковини під головуванням Янку Флондора, що складався винятково з румунів, про об'єднання Буковини з Румунією. Сам Янку Флондор мав надію бути обраний першим президентом румунського уряду на Буковині, але деякі розбіжності з тимчасовою адміністрацією привели до того, що згодом він пішов у відставку зі всіх займаних постів і з політики загалом.

початок грудня

- До двух українських повстанських червоних дивізій додали ще такі виключно російські підрозділи, як Орловська кавалерійська дивізія, Московська робітнича дивізія, 9 стрілецька дивізія та ін.

- Зосередження частин 2-го Подільського корпусу вздовж р.Збруч.

1 грудня

- (ВФР) Рада Міністрів Української Держави та представники ЗУНР (Д. Левицький і Л. Цегельський) підписали попередній договір про об’єднання двух Україн (розроблений Державним Секретаріатом ЗУНР). В договорі зазначалося: «Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Державою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина державної цілісності в Українську Державу... Правительства обох держав уважають себе зобов’язаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоб обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю...»

- (РФ) Від імені сербського короля Петра I спадкоємець престолу Александр I Карагеоргієвич проголосив створення Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. - Югославія). Принц-регентом став його батько, Петр I Карагеоргієвич. Нове Королівство було складене з досі незалежних королівств Сербії і Чорногорії (які об'єднались за місяць до того), а також частини території Австро-Угорщини.

2 грудня

- До Одеси прибув французький лінійний корабель «Мірабо» з представником Антанти ген. д’Ансельмом на борту, який невдовзі вирушив до Києва.

- (РФ) На  нараді  представників  центральних  кооперативних  організацій  і

уряду було прийнято рішення про створення при Міністерстві торгівлі і промисловості «Кооперативної ради», яка б займалася проблемами розвитку  кооперації.  До  її  складу  мали  увійти  представники  від кооперативних  установ  та  міністерств  фінансів, земельних  справ, торгівлі і промисловості. Також було повідомлення, що в найблищі дні буде прийнято закон про кооперацію.

4 грудня

- Ультиматум Гетьмана П. Скоропадського до уряду РСФРР, з вимогою негайного виводу всіх збройних сил останньої з території України.

- 1-й Волинський корпус (в основному частини Сірої дивізії) вступивши на територію Холмщини завязує бої з місцевими польськими частинами. Зважаючи на значущість даного регіону, польське керівництво стягує сюди додаткові сили. Українське командування віддає наказ утримувати позиції в Холмщині, однак не провокувати польські частини до бойових дій, і взагалі утримуватися від таких.

4-7 грудня

- Переговори між міністром закордоних справ України Д. Дорошенком та ген. д’Ансельмом щодо статусу Української Держави, стосунків з Росією поточних та майбутніх, а також щодо статусу Криму та Чорноморського флоту та стосунків з Німеччиною. Сторони обмінялися думками щодо поточної ситуації та відправились радитися зі своїми урядами.

5 грудня

- РНК РСФРР заявило що на території України немає жодних їхніх підрозділів, а боротьбу ведуть українські повстанці.

-  У Києві підписано договір про співробітництво між Українською Державою та Грузинською Демократичною Республікою.

6 грудня

-  Десант англо-французьких військ у Маріуполі.

- (ВФ) Рада Міністрів ухвалила Закон «Виробничі кооперативи». Закон розробив відомий кооператор, міністр фінансів М. Туган – Барановський. За законом, Виробничим кооперативом визначається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, послуговуючу і будь-яку іншу послуговуючу діяльність, не заборонену законом. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

7 грудня

- Бій біля м. Глухів.

З української сторони 10 дивізія 5-го корпусу(900 багнетів, 29 кулеметів, 8 гармат), 4-й Сірожупанний полк (700 багнетів, 18 кулеметів, 4 гармати) та частини Кошу Чернігівського козацтва(200 багнетів і сабель, 6 кулеметів). Їм протистояли частини 1-ї повстанчої дивізії(5-й Глухівський полк: 1200 багнетів і сабель, 60 кулеметів, 10 гармат). В результаті кровопролитного бою червоні після заходу сонця прикриваючись ар’єргардними частинами відступили на схід. Загальні втрати сторін оцінюються в 200 вбитими та пораненими та 150 червоних повстанців(здебільшого поранені) взято до полону.

10 грудня

- (РФ) За ініціативи угорського Уряду Міхая Каройї, в Будапешті, під головуванням А. Штефана (адвоката з Марамарошського комітату), відбувся «Всерусинський з’їзд», на якому понад 200 делегатів (в основному представники відомих русинських хліборобів , а також відомі представники русинської інтелігенції: священики, вчителі, юристи) обговорили занопроект про автономію Підкарпатської Русі у складі Угорщини. Як і слід було очікувати більшість з  делегатів були налаштовані лояльно до нової угорської влади і підтримали Уряд у напрямі схвалення урядового маніфесту про перебування Підкарпатської Русі у складі Угорщині, якій передбачалося надати статус автономії.

12 грудня

- Бій та здача Гомеля частинами 9-ї пішої дивізії, котра відійде до Чернігова.

- (РФ) Угорські війська зайняти  село та розігнати "Гуцульську Республіку" в с.Ясіня (Підкарпатська Україна)  проголошену Гуцульською Народною Радою 8 листопада.

14 грудня

- (ВФ) Гетьман П.Скоропадський звільнив своїм указом О. Аккермана з посади начальника Штабу Гетьмана та призначив його начальником артилерії 4 АК. Така перестановка, перш за все була зумовлена розслідування проросійського «антигетьманського повстання» та «республіканської змови». Новим начальником Штабу Гетьмана, П. Скоропадський призначив свого ад’ютанта, полковника В. Кочубея.

16 грудня

- (РФ) Після відходу окупаційних військ з території Литовської Республіки  і початку боїв з більшовицькою Червоною армією була утворена Литовська Радянська Республіка.

18 грудня

- Початок перемовин з Румунією щодо делімітації кордону в Бесарабії та Буковині.

- (РФ) У Сигіті (Підкарпатська Україна), відбувся з’їзд представників Марамарощини, на якому по планах його організатора, мадярофіла Івана Гощука, мала проголоситись вірність гуцулів Угорщині. Однак гуцули не дали йому докінчити промови, стягли його з трибуни і назначили рахівського адвоката Михайла Бращайка головою зборів. Збори проголосили об'єднання Підкарпатської Русі з Україною і вибрали Сигітську (Марамороську) Народну Раду, яка присягла на синьо-жовтий прапор, що буде завжди «боронити права українського народу». До складу Марамароської Ради увійшли: М. Бращайко (голова), А. Штефан (заступник голови), А. Медведський та В. Климпуш (писарі), Ю. Бращайко (касир). Членами цього прадставницького органум стали також: С. Клочурак, А. Грабар та І. Гощук, М. Андрашко, П. Долинай,  С. Тівадар, Є. Пуза та В. Кеменій. Того ж дня Рада розпочала підготовку до скликання всенародного конгресу русинів - українців у Хусті, призначеного на 21 січня 1919 р.

- Закінчується евакуація Луганського патроного заводу до Катеринослава.

Починаючи з нового року, завод поступово розпочне нарощувати об’єми виробництва набоїв. Однак до самого кінця 1920 року місячна норма виготовлення набоїв по ряду причин не перевищувала 1/5 від максимуму 1916 року (тобто 6-7 млн. на місяць).

- Протягом жовтня-грудня 1918 року у відповідності до закону «Про земельну реформу» відбувається фіксація розподіленої землі між селянами та її закріплення у приватній власності по всій території Української держави.

20 грудня

- Приймається Закон «Про застосування земельної реформи щодо дезертирів». Згідно нього: 1) всі дезертири втрачають право отримання землі через земельну реформу; 2) земля, розподілена серед селян у відповідності до земельної реформи, в частині дезертирів має бути вилучена та долучена до військового фонду; 3) дезертири, які повернуться до складу своїх частин або на призовні ділянки протягом місяця, отримують амністію. Цей закон дав з середини січня 1919 року повернення приблизно 12 000 колишніх дезертирів.

21 грудня

- Взяття силами 2-ї української повстанської дивізії міста Білгорода, де гетьманський гарнізон (110 багнетів та 40 сабель) перейшов на бік партизан.

22 грудня

- (РФ) Угорський жандармський батальйон зайняв с.Ясіня. У селі було встановлено окупаційний режим. Гуцульська Народна Рада пішла у підпілля.

23 грудня

- (ВФ) Розпочався судовий процес над т.зв. «Києвською Директорію» та іншими учасниками причетними до антигетьманського повстання. Процес декілька тижнів і завершився засудженням учасників до різних термінів ув’язнення. Проте через війну з більшовиками, Гетьман амністував більшість учасників повстання, зокрема і «Київську Директорію», замінивши покарання примусовою висилкою за межі України (в основному до добровольців Денікіна). Це було продиктовано бажанням Гетьмана не ускладнювати відносини з Добровольчою армією Денікіна та Антантою в розпал війни з більшовиками.

24 грудня

- Повторний ультиматум Гетьмана, де зазначалося в разі якщо керівництво більшовицької Росії не припинять провокації на спільному кордоні і не виведуть війська з терен Української Держави на  протязі 48 годин остання буде вважати себе в стані війни з Червоною Росією.

- (РФ) Угорський Уряд на чолі з Міхаєм Каройї затвердив 10-й Народний закон Угорщини «Про автономію русинів, що проживають на території Угорщини». Згідно цього закону створюється автономна республіка з центром у Мукачеві під назвою «Руська Крайна» з частин комітатів: комітататів: Марамарош, Угоча, Берег, Унґ.  Руська Крайна наділялася повним правом самоврядування в пи таннях внутрішньої адміністрації, правосуддя, публічного шкільництва й навчання, народної культури, релігії та вживання мови як у сфері законодавчої, так і виконавчої влади. Проект Конституції Крайни було оприлюднено 12 квітня 1919 року в газеті «Руська правда»

25 грудня

- Уряд РСФРР повторно заявив, що їх війська не ведуть військових дій проти української армії.

- 1-й корпус відступає за річку Зах.Буг.

[1]

26 грудня

- Гетьман через свого дипломата в Москві пред’являє В. Леніну ноту оголошення про відновлення війни у зв’язку з численними провокаціями, на українсько-російському кордоні та не виконанні ультиматуму. Офіційний початок Другої Українсько-більшовицької війни (12.1918 – 03.1921 рр.).

- (РФ) ЦК УСДРП оголосив про скликання VI з'їзду партії, одним з головних питань якого повинно було стати вияснення загальної позиції української соціал-демократії щодо суспільного устрою в УД. Фракція «незалежних», яка утворилася в УСДРП і мала певну частину прихильників в ЦК та більшість в Київській організації, рупором яких, фактично, став центральний друкований орган УСДРП «Робітнича газета», вважала за необхідне утворення радянської системи влади в Україні та негайний перехід її до соціалізму.

28 грудня

- Частини 2-ї повстанської дивізії та ряду більшовицьких підрозділів ведуть запеклі бої на харківському напрямку. Бої точаться біля містечка Грайворон та Козача Лопань, неподалік від Харкова. В цих боях обидві сторони зазнали втрат.

30-31 грудня

- (РФ) в Смоленську відбулась VI-та конференція організацій РКП(б) Західної області на якій була створена Комуністична партія (більшовиків) Білорусії (КП(б)Б). Конференція оголосила себе першим і установчим з'їздом нової партії, який прийняв рішення про створення Радянської Соціалістичної Республіки Білорусь і обрав Тимчасовий революційний робітничо-селянський уряд під головуванням Дмитра Жилуновича.

31 грудня

- Зайняття більшовиками містечка Сновськ.

  1. Командир корпусу генерал Дядюша заявляє: «…можливості утримати Холм не було ніякої…обмеження чисельності частин корпусу перед більш чисельнішим супротивником  та недостатня злагодженість частин, в зв’язку з відсутністю внутрішньої «спайки», дали в знаки…»